У статті систематизовано та узагальнено наукові погляди на зміст та сутність інновацій. Проаналізовано та виявлено різницю між поняттями «інновація» та «новація». Визначено причини, які обумовлюють впровадження інновацій для забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Класифіковано інновації, що впливають на конкурентоспроможність підприємств. Зазначено перелік ефектів від впровадження інновацій на підприємстві з точки зору його конкурентоспроможності.

Ключові слова: інновація, конкурентоспроможність, забезпечення, підприємство.

The article scientific looks are systematized and generalized to maintenance and essence of innovations. A difference is analysed and educed between concepts "innovation" and "innovation". Reasons that stipulate introduction of some suggestions regarding for providing of competitiveness of enterprise are certain. Innovations that influence on the competitiveness of enterprises are classified. The list of effects is marked from introduction of innovations on an enterprise from the point of view of his competitiveness.

Keywords: innovation, competitiveness, providing, enterprise.

Вступ. Ринкові реформи передбачають структурну перебудову економіки шляхом становлення і розвитку конкурентного середовища. Це може бути досягнуто за умови всебічного розвитку підприємств, посиленні їхньої конкурентоспроможності. Однак, досить  «жорстка» економічна ситуація і конкуренція стимулюють не тільки більш ефективне використання ресурсів, цінностей і можливостей (пріоритетів), але й удосконалення стратегічного передбачення інноваційного розвитку певних господарських об’єктів та формування їх конкурентоспроможних переваг. Таких переваг можна досягти через перехід на інноваційний шлях розвитку, що характеризується більш  широким використанням новітніх досягнень науки і техніки: інформаційних технологій, біотехнологій, нових матеріалів, ресурсо- і природозберігаючих технологій. Тому активізація інноваційної діяльності – одне з головних завдань для вітчизняних підприємницьких структур.

Аналiз ocтаннiх дocлiджень i публiкацiй. Аспекти активізації інноваційної складової як основного способу забезпечення конкурентоспроможності підприємств досліджували такі зарубіжні вчені та практики: Фатхутдинов Р.А., Миронов М.Г., Ильєнкова С.Д., Гохберг Л.М., Афанасьев А.І., Волков О.В., Гриньова М.В., Денисенко М.І., Мазур Н.О., Осадча Н.М., Тульпа І.А., Друкер П.Ф., а також вітчизняні дослідники Захарін С.Г., Стадник В.В, Турило А.М., Федулова Л.І., Дацій О.І., Жилінська О.І., Зінченко О.О., Маліцький Б.А., Підмогильний М., Радзієвська Л.К., Чумаченко М.Г, Шингур М.В. та інші.

Постановка завдання. Дослідити сутність та поглибити теоретичні і науково-методичні положення щодо інноваційного забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств.

Результати дослідження. Конкурентне середовище орієнтує промислові підприємства на створення конкурентних переваг, пов’язаних з виробництвом конкурентоспроможних товарів і просуванням їх на внутрішньому та зовнішньому ринках. Але вітчизняні промислові підприємства зазнають труднощів у цьому напрямку. Проблема підвищення ефективності їх функціонування породжена характером і наслідком приватизації в Україні, коли відбувся масштабний розрив, насамперед, організаційно-економічних і виробничо-технологічних зв’язків. Це спричинило послаблення конкурентоспроможності продукції, зменшення обсягів інвестування та інноваційної активності підприємств. Відтворення та налагодження таких зв’язків, їх системно-організаційне впорядкування вимагає поглиблених наукових пошуків і практичних рекомендацій. Одним з ключових факторів підвищення конкурентоспроможності підприємства на сучасному етапі є інноваційне забезпечення.

У вітчизняній науці щодо питання розвитку суспільного виробництва тривалий час використовувався термін «науково-технічний прогрес». Світова практика для позначення якісних змін у виробництві використовує термін «інновація» або «нововведення». Але існують твердження щодо різниці термінів «новація» та «інновація» [1, с. 31].

Новація – продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт [2, с. 15].

Новації можуть бути представлені як у вигляді відкриттів та винаходів, так і у вигляді нових або вдосконалених структур, процесів, методів, стандартів тощо.

З моменту прийняття рішення щодо реалізації новації та її розповсюдження вона набуває нового значення, а саме стає інновацією.

У світовій економічній літературі вчені надають багато визначень інновації, причому вітчизняні науковці ототожнюють термін «інновації» з терміном «нововведення». Термін «інновація» запровадив австрійський економіст Йозеф Шумпетер (1883–1950 рр.), який у 1912 р. в праці «Теорія економічного розвитку» вжив словосполучення «нова комбінація», маючи на увазі нову якість засобів виробництва, що досягалася шляхом певних поліпшень існуючого обладнання, введення нових засобів виробництва або систем його організації. У наступних працях Й. Шумпетер, замість терміна «нова комбінація», застосовував термін «інновація» [3, с. 155].

Аналіз економічної літератури свідчить, що, виходячи із цілей і специфіки досліджуваного об’єкта, існує, як мінімум, два підходи до визначення сутності інновації. Ряд учених і фахівців стверджують, що інновація – це ідея, практика чи продукт, що сприймаються індивідом як нові [1, 2]. На думку А. Томпсона та інших, інновацією є генерування, прийняття і впровадження нових ідей, процесів, продуктів і послуг [3, 4]. Тобто в одному випадку, інновація – це результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології, методу тощо, в іншому – процес уведення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість існуючих.

Прихильником першого підходу щодо визначення інновації є Р.А. Фатхутдінов, який розуміє її як «кінцевий результат упровадження нововведення з метою зміни об’єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного чи іншого виду ефекту» На думку Г.Д. Ковальова, інновація – це «кінцевий результат інноваційної діяльності, у процесі якої створюються (купуються) і використовуються нововведення».

Особливий підхід до визначення інновацій у П.Ф. Друкера, який вважає, що інновація – це особливий засіб підприємців, за допомогою якого вони досліджують зміни, що мають місце в економіці та суспільстві, з метою використання їх у бізнесі чи в різних сферах обслуговування.

Подальше вивчення зазначеної проблеми свідчить, що ряд авторів розглядають інновації як новий додаток наукових і технічних знань, які забезпечують успіх на ринку. В наукових роботах Б. Твісса інновація є процесом, у якому винахід чи ідея набуває економічного змісту [4, с.36]. Тобто винахід стає нововведенням, якщо сприймається ринком.

Іншими вченими підкреслюється суспільна значимість тих змін, які можуть відноситись до інновації. У деяких формулюваннях поняття «інновації» як кінцевий результат інноваційної діяльності вказується одержання певного ефекту (економічного, технічного, соціального, екологічного).

Так, наприклад, П.І. Ратанін під інновацією розуміє «результат створення й освоєння принципово нового чи модифікованого засобу (нововведення), що задовольняє конкретні потреби».

Дещо іншим є визначення О.І. Дація, який розглядає інновацію як проведення зміни в техніці, технології, організації, екології, економіці, а також у соціальній сфері з метою одержання економічного ефекту на основі задоволення певних суспільних потреб.

Згідно з міжнародними стандартами, інновацією вважається кінцевий результат інноваційної діяльності, який був втілений як новий або удосконалений продукт, впроваджений на ринок, новий або удосконалений технологічний процес, що здобув застосування у практичній діяльності.

Інновація не обов’язково повинна бути технічною і взагалі чимось матеріальним. Інновація – це нова цінність для споживачів, вона повинна відповідати їх потребам і бажанням. Таким чином, неодмінними властивостями інновації є її новизна, виробнича застосованість (економічна обгрунтованість) і вона обов’язково повинна відповідати запитам споживачів.

Основною сутністю інновації та інноваційної діяльності являються зміни, що розглядаються як джерело доходу.

Серед причин, які обумовлюють впровадження інновацій для забезпечення конкурентоспроможності підприємства виділяють такі:

-  реалізація інновацій дозволяє збільшувати масштабі діяльності підприємства, так як результати відкривають підприємству нові, ще ніким не зайняті ринки;

-  зміна рівня конкурентної боротьби товаровиробників, так як структура галузі виявляє значний вплив на рівень інноваційної активності. Чим вищий рівень конкурентної боротьби, тим більше прагнення до використання інновацій, і відповідно навпаки;

-  інноваційна активність може бути пояснена прагненням підприємства до отримання економічного прибутку. Інновації дозволяють власникам бізнесу, що впроваджують їх на підприємствах, отримати певну ступінь влади на ринку;

-  якщо в ході проведення маркетингових досліджень попиту виявляється незадоволена ринкова потреба, то це також стимулює підприємства впроваджувати інновації.

Інновації, що впливають на конкурентоспроможність підприємств, класифікуються за такими ознаками [5, с. 78]:

-  характером відносин: соціально-економічні, організаційні, технологічні інновації;

-  сфері поширення: управлінські, виробничі, технічні, соціальні інновації;

-  предметно-змістовній структурі: продуктові, процесні і алокаційні інновації.

Виходячи з цієї класифікації, можна визначити основні напрямки впливу інновацій на конкурентоспроможність підприємства.

Вплив соціально-економічних інновацій полягає в оптимізації використання існуючих та доступних підприємству ресурсів. Наприклад, використання фінансових ресурсів здійснюється з метою підвищення порівняльних і конкурентних переваг; організаційних ресурсів – для використання ефекту масштабу; технологічних ресурсів – для реалізації заходів щодо ресурсо- та енергозбереження.

Управлінські інновації пов’язані з новими знаннями, які втілені в нових управлінських технологіях, нових адміністративних процесах та організаційних структурах. Це призводить до перебудови системи управління, що сприяє зростанню прибутку, а, отже, зміцненню її конкурентоспроможності.

Технічні інновації пов’язані з використанням нової техніки. Це дозволяє підприємству знижувати витрати.

Соціальні інновації полягають у поліпшенні умов праці, проведенні тренінгів та заходів, спрямованих на підвищення мотивації співробітників, що підвищує порівняльні і конкурентні переваги. Якість робочої сили визначає здатність економічного суб’єкта здійснювати власні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) або копіювати нові продукти у інших фірм.

Розглядаючи предметно-змістовну структуру інновацій, було зроблено висновки, щодо поліпшення споживчих властивостей товару і підвищенню конкурентних переваг приведуть продуктові інновації.

Алокаційні інновації полягають у різних схемах реорганізації підприємства, перерозподілі (реструктуризації) матеріальних, фінансових і нематеріальних активів підприємства, перерозподілі відповідальності працівників підприємства. Такі нововведення є найдорожчими, їх найскладніше реалізувати, вони повільно окуповуються.

Від впровадження інновацій на підприємстві з точки зору його конкурентоспроможності, можна отримати такі ефекти [6, с.356]:

-  підвищення конкурентоспроможності товару, що створює конкурентні переваги на найближчу і середньострокову перспективу;

-  встановлення нових потреб, що створює конкурентні переваги на віддалену перспективу;

-  підвищення ефективності виробництва, трансформує конкурентоспроможність товарної маси в конкурентоспроможність підприємства.

Отже, підводячи підсумок вищевикладеному, можна сказати, що вплив на елементи конкурентоспроможності з боку інноваційного фактора, що формує позитивні їх зміни: поліпшення якості продукції, зниження витрат, ціни, поліпшення збуту, активізація інноваційної діяльності призводить до підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Висновки. Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. Впровадження комплексного iнновацiйного пiдходу дозволить підприємствам швидко розвиватися та захоплювати все бiльшi ринки високоякiсною продукцiєю.

Інноваційна складова трансформаційних процесів є основою для забезпечення побудови конкурентоспроможної економіки всіх рівнів. Дослідження та моніторинг потреб ринку, необхідність постійного оновлення продукції та підвищення рівня її інноваційності, вимагають оцінки впливу способів інноваційного розвитку на рівень конкурентоспроможності підприємства. Але інноваційні процеси на вітчизняних підприємствах відбуваються не дуже активно. Тому постає необхідність подільших досліджень з зазначеної проблематики.

Лiтература

1.Завлина П.Н. Инновационный менеджмент / П.Н. Завлина – М.: ЦИСТ, 1998. – 568 с.

2.Бондаренко А.Ф. Инновационный бизнес / А.Ф. Бондаренко – Сумы, 1998. – 168 с.

3.Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер; пер. с нем. – М.: Прогресс, 1982. – 231с.

4.Круш П.В. Економіка підприємства / П. В. Круш,  В. І. Подвігіна, Б.М. Сердюк. – К.: Ельга - Н, КНТ, 2007. – 780 с.

5.Валдайцев С.В. Антикризисное управление на основе инноваций / С.В. Валдайцев. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. 312 с.

6. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект: монографія / [Саблук П.Т., Шпикуляк О.Г., Курило Л.І. та ін.] – К. : ННЦ ІАЕ, 2010. – 706 с.