У статті розглянуто поняття «стратегічне управління», «система стратегій», «мотивація», «цілі підприємства», «swot-аналіз». Запропоновані підходи до розвитку підприємства на засадах стратегічного управління.

Ключові слова: стратегічне управління, система стратегій, мотивація, цілі підприємства, swot-аналіз.

The article deals with the concept of «strategic management», «system strategies», «motivation», «targets enterprise», «swot-analysis». Approaches to development on the basis of strategic management.

Keywords: strategic management, system strategies, motivation, purpose company, swot- analysis.

Вступ. Стратегічне управління може забезпечити розвиток підприємства та конкурентоспроможність, ефективність діяльності. Компанії дуже часто недооцінюють можливості стратегічного управління, не підготовлені до змін у зовнішньому середовищі. Саме розвиток підприємства на засадах стратегічного управління дозволить досягти швидкого пристосування до змін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволяє оцінити актуальність питання розвитку підприємства на засадах стратегічного управління серед таких авторів: Л.Є. Довгань, Д.Б. Мельничук, В.В. Білоусов, Б.Ф. Фомин, Е.П. Голубков, О.В Лапан, ОМ. Сердюкова та багато інших.

Постановка завдання.  Обґрунтування необхідності та шляхів розвитку підприємства на засадах стратегічного управління.

Результати дослідження. Більшість компаній не здатні досягти успіху, адже вони не звертають увагу на цілі та місію, аналіз своїх сильних та слабких сторін, потенціалу, життєвого циклу товару, розробку стратегії, а бачать свою діяльність лише у площині отримання прибутку.

Кожній компанії, незалежно від розмірів та прибутку, необхідно функціонувати на засадах стратегічного управління. Навіть, якщо в середині компанії все ефективно працює, то раптові зміни у навколишньому середовищі можуть негативно вплинути на діяльність підприємства. Стратегічне управління забезпечує процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації.

Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в якому вони бажають рухатися. Не дивлячись на свою впевненість, що бізнес, як і керівники, повинен працювати добре і прямо зараз, щоб добре розвиватися в майбутньому, їх цікавить більш широкий спектр проблем, з якими вони зустрічаються, і загальний напрямок, в якому вони повинні рухатися, щоб вирішувати ці проблеми [6].

Для забезпечення розвитку підприємства на засадах стратегічного управління необхідно пройти декілька етапів. По-перше, розвиток підприємства в контексті стратегічного управління має починатись з чіткого визначення місії та цілей організації та пояснення їх працівникам.  Місія підприємства – це його головна загальна ціль, суть існування підприємства. Значення місії полягає в тому, що вона виступає для керівництва як основа, орієнтир для прийняття всіх наступних рішень. Оскільки любе підприємство – це відкрита система і існує завдяки тому, що задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва [5].

Раніше підприємство розглядалось як «закрита систем» яка майже не взаємодіє з зовнішнім середовищем. Цілі та завдання підприємства вбачались заданими і залишались стабільними на протязі довгого періоду часу. Зараз для успішного функціонування компанії потрібно швидко пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі, забезпечуючи конкурентоспроможність [3].

Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. По-друге, стратегічне планування має бути чітко встановленим та складається з кількох взаємопов'язаних етапів:

1)  передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах;

2)  організація виконання планових завдань;

3)  облік, контроль та аналіз їхнього виконання [4].

По-третє, однією з умов розвитку стратегічного управління на фірмі є формулювання своєї стратегії через те, що виникають раптові зміни в навколишньому середовищі. Їх причиною може бути насичення ринку, технологічні зрушення, непередбачений успіх нового товару, поява численних нових конкурентів і т. д. Маючи перед собою такі труднощі, фірма повинна вирішити дві надзвичайно критичні проблеми:

1)  вибрати новий напрямок росту із багатьох альтернатив, які важко підлягають оцінці.

2)  направити зусилля численного колективу в потрібне русло.

Відповідь на ці питання і розкриває сутність розробки та реалізації стратегії. В такі моменти стратегія становиться життєво необхідним управлінським інструментом, за допомогою якого фірма може розвиватись та протистояти зміні умов навколишнього середовища [1, с. 45]

Також, сучасні підприємства нехтують важливістю аналізу слабких та сильних сторін, можливостей, загроз. SWOT-аналіз – сильний інструмент для аналізу. Він починається із вияв­лення та відбору найсуттєвіших можливос­тей і загроз та забезпечує необхідною інформацією підприємство.

Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно їх виділяють у такі зовнішні фактори:

-  економічні фактори;

-  політичні фактори;

-  ринкові фактори;

-  фактори технології;

-  фактори конкуренції;

-  міжнародні фактори;

-  соціокультурні фактори.

Рекомендується обслідування таких функціональних внутрішніх зон підприємства: маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, культура та імідж корпорації. Таким чином, результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства.

Про мотивацію працівників дуже часто забувають, або обмежуються грошовими нагородами. Насправді, кожен працівник має відчувати свою важливість, єдність колективу у бажанні досягнути цілі компанії. Як приклад, можливе вручення грамот, створення дошки пошани, колективні свята чи креативні назви посад [5].

Підприємство має не обмежуватись створенням одної стратегії. Для ефективного функціонування має бути комплекс з стратегій, або система стратегій. Для визначення системи стратегії потрібно відповісти на такі запитання:

а) «Хто ми є?», «Де ми знаходимося?»;

б) «Куди ми йдемо?» або «Якими ми бажаємо бути?»;

в) «Коли і як ми досягнемо наших цілей?»

Основними вимогами та завданнями до системи стратегій є:

-  орієнтація на досягнення реальних взаємопов'язаних цілей;

-  ясність змісту та розуміння необхідності застосування певного набору (системи) стратегій;

-  ієрархічний характер, оскільки можна відокремити загальну стратегію, продуктово-товарні стратегії окремих підрозділів, основні та забезпечуючи стратегії;

-  надійність, що передбачає його всебічну обґрунтованість, зваженість;

-  відображення господарських процесів у їхній сукупності та взаємозв'язку;

-  гнучкість і динамічність стратегічного набору [4].

Тобто, компанія розробляє декілька видів стратегій, поєднує та узгоджує їх між собою, роз’яснює працівників.

Розвиток підприємства на засадах стратегічного управління має являти собою стратегічне планування структури підприємства. На основі планування, виробничої програми і потенціалу фірми встановлюються наступні довгострокові, відносно стабільні елементи:

-  система управління;

-  організаційна структура;

-  розміщення підприємства;

-  зв’язки підприємства

-  правові форми;

-  стиль управління; [6].

Таким чином, змістовним результатом розвитку підприємства на засадах стратегічного управління є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності, мотивація працівників.

Висновки. Дана стаття дозволяє оцінити важливість та вплив стратегічного управління на розвиток підприємства, необхідність побудови системи стратегій, мотивування працівників, визначення слабких та сильних сторін для того, аби протистояти змінам у зовнішньому середовищі, які негативно впливають на всю діяльність. Надалі необхідно постійно вдосконалювати та збільшувати знання про стратегічне управління, його прямий вплив на конкурентоспроможність підприємства.

Література

1. Довбня С.Б. Стратегія підприємства / С.Б. Довбня, А.О. Найдовська, М.М. Хитько. Частина 1: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетаАУ, 2011. – 71 с.
2. Голубков Е.П. Стратегічне планування [Електронний ресурс]  / Голубков Е.П. // Економіст. – 2010. – №8. – Режим доступу : http://hr-portal.ru/article/strategicheskoe-planirovanie-i-rol-marketinga-v-organizacii
3. Лапан О.В. Проблеми впровадження стратегічного управління [Електронний ресурс]  / Лапан О.В. // Економічні науки. – 2011. – №6. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/25_DN_2008/Economics/28546.doc.htm].
4. Середa О. В., Проблеми формування стратегічного набору [Електронний ресурс]  / Середa О. В. // Ефективна економіка 2014 № 4. – Режим доступу: http://www.economy.
   nayka.com.ua/?op=1&z=2952
5. Мельничук Д. Б., Сім граней стратегічного управління підприємством [Електронний ресурс]  / Мельничук Д. Б // Менеджмент в Росії та за рубежом. –  2001. – №5. – Режим доступу: http://hr-portal.ru/article/sem-graney-strategicheskogo-upravleniya-predpriyatiem
6. Сердюкова О.М. Доцільність стратегічного управління на підприємствах України [Електронний ресурс] / Сердюкова О.М. // Економічні науки. –  2012. – №11. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/36_PVMN_2012/Economics/10_123113.doc.htm