У статті досліджено сутність поняття науково-технічний потенціал підприємства, визначено його складові та місце в структурі економічного потенціалу. Проаналізовано стан інноваційної діяльності промислових підприємств України та джерела її фінансування. Запропоновано заходи підвищення інноваційної активності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Ключові слова: науково-технічний потенціал, інновації, підприємство, зовнішньоекономічна діяльність.

This article explores the essence of scientific and technical potential of the enterprise, determines its constituents and position in the structure of economic potential. Analyzed the state of innovation industrial enterprises of Ukraine and sources of funding. Proposed measures increasing innovation activity of foreign economic activity.

Keywords: scientific and technical potential, innovation, enterprise, foreign economic activity.

Постановка проблеми. Науково-технічний потенціал виступає як передумова формування міжнародних науково-технічних зв’язків між суб’єктами міжнародного господарства, тому його розвиток є важливим аспектом здійснення ефективної зовнішньоекономічної діяльності промисловими підприємствами. Головною метою реалізації  науково-технічного потенціалу є створення умов для підвищення продуктивності праці та конкурентоспроможності товаровиробників шляхом технологічної модернізації національної економіки, підвищення рівня їх інноваційної активності, виробництва наукомісткої продукції, застосування передових технологій для стабільного економічного зростання. В умовах трансформації економіки України та динамічних змін зовнішнього середовища, промислові підприємства переживають період кризи, зменшення продуктивності праці та конкурентоспроможності свідчить про недостатнє використання ними науково-технічного потенціалу. Це зумовлює необхідність дослідження сутності зазначеної категорії зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Вагомий внесок у вивчення даної теми зробили такі вчені як: Ансофф І. [2], Жалія Я. [8], Касьянова Л. [5], Коваль Л. [3], Краснокутська Н., Онишко С., Старостенко Г. та ін. Проте нині зростає роль науково-технічного потенціалу у діяльності підприємств, і розвитку зовнішньоекономічної діяльності загалом, тому зазначене питання не втрачає своєї актуальності і потребує подальших досліджень.

Формулювання цілей праці (постановка завдання). Метою даної статті  є детермінація місця та значення науково-технічного потенціалу в загальній системі економічного потенціалу підприємства, визначення його складових, аналіз тенденцій розвитку науково-технічного потенціалу зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia», що означає «приховані можливості», тобто у широкому розумінні – це  можливості, наявні сили, запаси, засоби, джерела та ін. [1, с. 60]. Вказуючи на значення потенціалу на рівні підприємства, американський учений І. Ансофф зазначав, що він полягає у «вході» фінансових, сировинних і людських ресурсах, інформації та «виході» виробленої продукції і послуг [2, с. 142].

Економічний потенціал – це складна, динамічна, інтегрована та взаємопов’язана сукупність усіх наявних ресурсів і можливостей підприємства, включаючи перспективи їх збільшення, що використовуються для досягнення тактичних і стратегічних цілей та забезпечення його сталого розвитку [3, 4]. Структура економічного потенціалу підприємства – це спосіб організації його елементів, що розкриває будову, елементний склад, принцип формування та розвитку. Економічний потенціал включає об’єктивні та суб’єктивні складові (рис. 1). Об’єктні – пов’язані з матеріально-речовинною формою потенціалу, вони споживаються і відтворюються в процесі функціонування, суб’єктні – становлять передумову раціонального споживання об’єктних складових [5].

Рис. 1. Структура економічного потенціалу підприємства [5]

Аналізуючи рис. 1, варто зазначити, що науково-технічний потенціал є важливим елементом економічного потенціалу підприємства, адже він створює передумови для ефективного використання інноваційного, фінансового, відтворюючого та виробничого потенціалів. Поняття науково-технічного потенціалу розглядається на макро- та макрорівнях. У широкому розумінні – це сукупність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, які спрямовуються у сферу науково-технічної діяльності і здатні забезпечити ефективне використання суспільної праці [6]. На мікрорівні він є узагальнюючою характеристикою рівня наукового забезпечення виробництва [5].

Досліджувана категорія економічного потенціалу базується на розвитку науки і техніки, розширенні масштабів наукових досліджень та використанні їх результатів у практичній діяльності підприємств. Невід’ємними складовими науково-технічного потенціалу є інноваційний та науковий потенціал. Інноваційний потенціал виступає продуктом реалізації науково-технічного потенціалу, а науковий – сукупністю ресурсів і можливостей сфери науки за наявних форм організації та управління ефективно вирішувати виробничі завдання [6]. До складових науково-технічного потенціалу відносять: матеріально-технічну базу, кадри наукової системи, інформаційну систему, організаційно-управлінську підсистему, науково-технічний прогрес, технічний і організаційний розвиток [7].

Розвиток науково-технічного потенціалу є важливим аспектом здійснення ефективної зовнішньоекономічної діяльності промисловими підприємствами. Адже він формує механізм міжнародних науково-технічних зв’язків між суб’єктами міжнародного господарства, що у свою чергу забезпечує науково-технічний та технологічний обмін між країнами-партнерами.

За даними дослідження джерел фінансування промислових підприємств України [8], основну статтю витрат у 2013 р. становлять власні кошти 72,9 %, за період 2009-2013 рр..  цей показник зріс на 8 % (на 1804 млн. грн.); фінансування іноземних інвесторів становить 13,1 %, даний показник зменшився на 6 % у порівняні з базовим періодом (на 259,7 млн. грн.); найменшу частину витрат становить державне фінансування – 0,3% (24,7 млн. грн.), за досліджуваний період його обсяги скоротилися на 102,3 млн. грн.

Проведені дослідження свідчать [9], що саме активна державна підтримка у сфері стимулювання розвитку науково-технічного потенціалу є основним чинником, який забезпечує ефективну зовнішньоекономічну діяльність провідних країн світу, зокрема, частка витрат на інноваційні розробки в таких країнах як: Фінляндія, США, Франція, Німеччина, Великобританія, Швеція та Японія перевищує 3% від ВВП, в Україні цей показник  у 2013 р. становив 0,77%. Слід зазначити, що скорочення розмірів державного фінансування науково-технічного сектору економіки є одним з чинників сповільненого інноваційного розвитку країни, тенденції впровадження інновацій на підприємствах України наведено у табл. 1.

Таблиця 1

Впровадження інновацій на промислових підприємствах України

Рік

Питома вага підприємств, що впроваджують інновації,%

Впроваджено нових технологічних процесів

Питома вага обсягу виконуваних наукових і науково-технічних робіт у ВВП, %

Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %

2009

10,7

1893

0,95

4,8

2010

11,5

2043

0,9

3,8

2011

12,8

2510

0,79

3,8

2012

13,6

2188

0,8

3,3

2013

13,6

1276

0,81

3,3

Складено авторами за джерелом: [8]

Кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації (табл. 1), має тенденцію до зростання на 2,9 % у 2013 р. в порівнянні з 2009 р. та становить 13,6%. Проте даний показник менше в 3-4 рази, ніж у інноваційно розвинутих країнах (Німеччина, США, Японія, Великобританія та ін.). Наслідком того, що в Україні формувалася і закріплювалася модель економіки, яка побудована переважно на низькотехнологічних галузях і укладах, стало поглиблення у промисловому комплексі тенденції домінування виробництв з низькою наукоємністю. Так, у 2013 р. частка інноваційної продукції у реалізованій промисловій продукції становила 3,3 % (у 2009 р. – 4,8%), тоді як в країнах Євросоюзу вона складає 60%, Японії – 67 %, а в США – 78 %. Частка експорту інноваційної продукції в реалізованій інноваційній продукції промислових підприємств України у 2012 році становила – 36,9 % (у 2005 р. – 50 %), з них в країни СНД – 24,7%.

Таким чином, на сьогодні Україна продовжує розвиватися без суттєвого використання свого науково-технічного потенціалу, інноваційна продукція створюється шляхом використання науково-технічних надбань попередніх років. Це гальмує ефективну зовнішньоекономічну діяльність промислових підприємств та зменшує їхню конкурентоздатність на світовому ринку.

Підвищенню інноваційної активності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності сприятиме розробка й впровадження цільової державної програми, в якій визначено джерела фінансової підтримки наукових-технічних досліджень на державному рівні, та їх використання підприємствами. Для реалізації зазначеної програми необхідно вжити таких заходів: модернізувати нормативно-правову базу з питань регулювання інноваційної діяльності; провести пільгове оподаткування підприємств, які впроваджують інновації, що стимулює інноваційну та винахідницьку діяльність; підвищити державне фінансування науково-дослідної сфери до рівня, передбаченого Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність в Україні» (не менше, ніж 1,7% ВВП); створити сприятливе інвестиційне та інноваційне середовище для впровадження новітніх технологій у пріоритетних для України галузях; підвищення якості міжнародного трансферу технологій у промисловість.

Зазначенні заходи дадуть змогу активізувати інноваційну діяльність промислових підприємств, що сприятиме реалізації їхнього науково-технічного потенціалу у сфері зовнішньоекономічної діяльності, який проявляється у:

-     підвищенні конкурентоспроможності продукції (на основі використання новітніх технологій);

-     активізації діяльності підприємств на нових ринках збуту промислової продукції;

-     збільшенні надходжень від реалізації продукції, що свідчить про поліпшення фінансових результатів діяльності промислових підприємств;

-     повному використанні виробничих потужностей та технологічної бази промислового комплексу держави, що дозволить оптимізувати виробничі процеси та прискорити технологічне оновлення промисловості.

Висновки. Динамічні зміни світової економіки прискорюють розвиток міжнародних науково-технічних відносин суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, важливим аспектом яких є науково-технічний потенціал, адже  саме він формує механізм міжнародних науково-технічних зв’язків, що забезпечує науково-технічний та технологічний обмін між країнами-партнерами. Продуктом зовнішньоекономічної діяльності у науково-технічній сфері є інновації. Основним чинником, що гальмує науково-технічний потенціал розвитку зовнішньоекономічної діяльності національних підприємств є недостатнє державне фінансування даної сфери економіки (у 2013р. 0,3% від загальних витрату або 0,77% від ВВП країни, у розвинених країнах цей показник становить 3% ВВП). Частка інноваційної продукції в реалізованій промисловій продукції у 2013р. становила 3,3 % (ЄС – 60%, Японія – 67 %, США – 78 %), а частка експорту інноваційної продукції в реалізованій інноваційній продукції промислових підприємств України становила – 36,9 %.

Слід зазначити, що активізації науково-технічного потенціалу вітчизняних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності сприятиме впровадження програми державної підтримки інноваційної діяльності, яка буде спрямована на збільшення резервів фінансування даного сектору економіки та створенні сприятливого інвестиційного середовища.

Перспективами подальших наукових досліджень може бути розробка стратегії підвищення науково-технічного потенціалу одного із промислових підприємств України з метою успішного функціонування на ринках ЄС.

Література

1. Смоляр Л. Г. Управління інноваціями [текст] / Смоляр Л. Г. – К.: НТУУ «КПІ», 2014. – 96 с.
2. Ансофф И. Стратегическое управление [текст] / Игорь Ансофф. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
3. Коваль Л. В. Економічний потенціал підприємства: сутність та структура [Електронний ресурс] / Л. В. Коваль // Електронний архів Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка». – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/11340/1/11.pdf.
4. Зайцева Л. О. Аналіз ефективного використання економічного потенціалу підприємства [Електронний ресурс] / Л. О. Зайцева // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2098.
5. Потенціал підприємства: формування та використання [текст] / [Н. В. Касьянова, Д. В. Солоха, В. В. Морєва та ін.]  – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 248 с. – (2).
6. Національна економіка [текст] / А. Ф.Мельник, А. Ю. Власна, Т. Л. Жилюк, Т. М. Попович. – К: Знання, 2011. – 463 с.
7. Старостенко Г. Г. Національна економіка [текст] / Г. Г. Старостенко, С. В. Онишко, Т. Г. Поснова. – К.: Ліра-К, 2011. – 432 с.
8. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
9. Інноваційний розвиток промисловості як складова структурної трансформації економіки України [Електронний ресурс] / [О. В. Собкевич, А. І. Сухоруков, А. В. Шевченко та ін.] // Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.niss.gov.ua/public/File/2013_table/1029_dok.pdf.