Анотація. В статті проаналізовано теоретичні підходи до поняття «конкурентоспроможність підприємства», запропоновано власне визначення терміну. Висвітлено роль управління ресурсним забезпеченням у підвищенні конкурентоспроможності підприємства.

Постановка проблеми. В період фінансової нестабільності для кожного підприємства одним із першочергових завдань є підвищення рівня його конкурентоспроможності. Зважаючи на те, що конкуренція на ринку стає все жорсткішою, у суб’єктів господарювання з’являється необхідність постійного пошуку нових переваг над конкурентами та розроблення напрямів підвищення рівня їх конкурентоспроможності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання конкурентоспроможності підприємств було і залишається актуальним для вітчизняних та зарубіжних науковців. Про це свідчать наукові праці таких вчених як Андросова Т. В., Бюрисюк І. О., Власова Н. О., Голубко Є. В., Гудзинський О. Д., Гуренко Т. О., Єрьоменко А. В., Камишніков Р. В., Круглова О. А., Кузнєцова К. О., Михайлова Н. В., Смолін І. В., Судомир С. М.,  Янковий О. Г. та інші. Однак, незважаючи на безумовну значущість проведених досліджень, існуючі підходи до визначення конкурентоспроможності підприємства не повною мірою розкривають сутність даного поняття та, як результат, висвітлюють окремі його аспекти в управлінні ресурсним забезпеченням суб’єктами господарювання.

Постановка завдання. Основними цілями представленого дослідження є: аналіз теоретичних підходів до визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства» та формулювання власного визначення зазначеної економічної категорії; дослідження значення управління та раціонального використання ресурсним забезпеченням у підвищенні конкурентоспроможності промислового підприємства.

Результати дослідження. Протягом останніх років в Україні відбуваються значні зміни в соціально-економічній політиці, котрі створюють об’єктивні передумови для розвитку нових напрямів в економічній науці та практиці підприємств − менеджменту, маркетингу, інжинірингу, контролінгу тощо.

Досліджуючи вітчизняну й зарубіжну наукову літературу, в табл. 1 представлено декілька основних визначень поняття «конкурентоспроможність підприємства», котрі загалом представляють одну й ту саму економічну категорію, проте враховують різні підходи.

Таблиця 1. Теоретичні аспекти визначення економічної категорії «конкурентоспроможність підприємства»

№ з/п

Автор

Теоретичні аспекти визначення економічної категорії «конкурентоспроможність підприємства»

1

2

3

1.

Фатхутдінов Р. А.

[1, с. 31]

Конкурентоспроможність підприємства − здатність фірми випускати конкурентоспроможну продукцію, її перевага стосовно інших підприємств даної галузі усередині країни та за її межами.

2.

Ліпсіц І. В.,

Фамінський І. П.

[2; 3]

Конкурентоспроможність підприємства − можливість запропонувати товар, який задовольнить конкретні вимоги споживача відносно якості та вигідних умов.

3.

Хруцький В. Є,

Корнєєва І. В.

[1, с. 31]

Конкурентоспроможність підприємства − здатність успішно оперувати на конкретному ринку (регіоні збуту) у даний період часу шляхом випуску й реалізації конкурентноздатних виробів і послуг.

4.

Портер М.

[4, с. 40]

Конкурентоспроможність підприємства − відображення відносного рівня ефективності використання усіх видів наявних у цього підприємства виробничих ресурсів. Конкурентоспроможність є порівняльною характеристикою підприємства, яка відбиває різницю між рівнем ефективності використання на ньому всіх видів ресурсів порівняно до аналогічних показників інших підприємств певної однорідної групи.

5.

Булах І. В. [5]

Конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства створювати і використовувати конкурентні переваги, займаючи певну конкурентну позицію в даний період часу.

6.

Швейцарська організація “European managment forum” [6]

Конкурентоспроможність компанії – її реальна потенційну здатність проектувати, виробляти та збувати за існуючих умов товари, які за ціновими і неціновими характеристиками  є привабливішими для споживачів, ніж товари їх конкурентів.

7.

Нємцов В. Д.,

Довгань Л. Є.

[7, с. 220]

Конкурентоспроможність підприємства може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначає успіх підприємства на визначеному ринку за визначений проміжок часу по відношенню до сукупності показників конкурентів.

8.

Кіперман Г. Я.

[8, с. 270]

Конкурентоспроможність підприємства – здатність протидіяти на ринку іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції (конкурентам) як за рівнем задоволення своїми товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так за ефективністю виробничої діяльності.

9.

Гудзинський О. Д.,

Судомир С. М., Гуренко Т. О.

[9, с. 45]

Конкурентоспроможність підприємства – це визнана ринком сформована і реалізована конкурентоздатність соціально-економічних систем, яка матеріалізована у формі товару чи послуги. Вона може визначитися в процесі оперативної діяльності при реалізації стратегій і в перспективі при обґрунтуванні можливих ситуацій і стратегій розвитку.

10.

Камишніков Р. В.

[10, с. 7]

Конкурентоспроможність підприємства – здатність підприємства використовувати власний потенціал та ресурси, що надаються навколишнім маркетинговим середовищем для досягнення порівняно вищої міри задоволення потреб споживачів свого цільового ринку.

11.

Шершньова З. Е.,

Оборська С. В.

[11, с. 67]

Конкурентоспроможність підприємства – рівень його компетенції щодо інших підприємств-конкурентів у нагромадженні і використанні виробничого потенціалу визначеної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту, навичок і знань персоналу, що знаходять вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Розглянувши погляди вчених на визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства», стає зрозумілим, що в деяких з них є певні недоліки. Фатхутдінов Р. А. [1], Ліпсіц І. В. [2] та Фамінський І. П. [3] ґрунтують визначення конкурентоспроможності підприємства лише на основі предмета конкуренції, що дещо спрощує розуміння даної категорії, оскільки такі визначення слугують основою поняття «конкурентоспроможність продукції» та недостатньо розкривають результативність діяльності підприємства. Зважаючи на це, можна сказати, що дані визначення є неповними, оскільки вони фактично прирівнюють поняття «конкурентоспроможність підприємства» та «конкурентоспроможність продукції».

Визначення Хруцького В. Є. та Корнєєвої І. В. [1, с. 31] також має аналогічні недоліки, однак вчені акцентують увагу на тому, що конкурентоспроможність досягається на конкретних ринках у даний період часу.

Визначення конкурентоспроможності підприємства за Портером М. [4, с. 40] базується на теорії конкурентної переваги і є більш узагальненим порівняно з вище наведеними економічними категоріями. Згідно з Портером М. конкурентна перевага досягається виходячи з того, як підприємство організує та виконує окремі види діяльності [12, с. 11]. Система взаємопов’язаних видів діяльності (ланцюг цінності) визнається вирішальним джерелом конкурентної переваги підприємства [12, с. 12]. Отже, можна вважати, що конкурентна перевага, як властивість, що вирізняє один суб’єкт порівняно з іншим, є джерелом конкурентоспроможності підприємства, а формування й реалізація конкурентних переваг – суть забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Проте, на нашу думку, доречним було б доповнити дане визначення щодо того, що метою діяльності кожного підприємства є досягнення максимізації прибутку.

Нємцов В. Д. та Довгань Л. Є. [7, с. 220] ставляться до конкурентоспроможності як до комплексної порівняльної характеристики, до складу якої можна також включити і вплив на неї персоналу підприємства.

Визначення Кіпермана Г. Я. [8, с. 270] стосовно конкурентоспроможності підприємства також можна вважати неповним, тому що воно не враховує, що організації конкурують на конкретних ринках у певний період часу, проте перевагою даного визначення є те, що підкреслюється ефективність господарської діяльності як вирішальний елемент конкурентоспроможності організації.

Підхід Гудзинського О. Д., Судомира С. М., Гуренко Т. О. [9, с. 45] щодо визначення конкурентоспроможності підприємства як соціально-економічної системи є загалом позитивним, оскільки будь-яке підприємство є саме соціально-економічною системою.

Камишніков Р. В. [10, с. 7] враховує у визначенні конкурентоспроможності вплив внутрішніх та зовнішніх факторів, проте він не зазначає, що дане поняття має відносний та адаптивний характер.

Отже, розглядаючи підходи вчених до поняття «конкурентоспроможність підприємства», можна зробити висновок, що загальноприйнятого визначення не існує.

На нашу думку, визначення конкурентоспроможності підприємства можна було б сформулювати як здатність підприємства випускати та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію, котра матиме конкурентні переваги  порівняно з товарами-аналогами конкурентів у певний проміжок часу на визначеному ринку, що в результаті приноситиме максимальний прибуток.

Підвищення конкурентоспроможності підприємства необхідно розглядати як довгостроковий послідовний процес пошуку й реалізації управлінських рішень у всіх сферах його діяльності, здійснюваний планомірно, відповідно до обраної стратегії довгострокового розвитку, з урахуванням змін у зовнішньому оточенні та стану засобів самого підприємства, і внесенням відповідних коректив [13].

Аналізуючи економічну літературу, можна зробити висновок, що для можливості підвищення конкурентоспроможності першочерговою для підприємства є здатність здійснювати ефективну господарську діяльність в умовах дії зовнішнього середовища, яке змінюється, шляхом раціонального використання наявних ресурсів, пріоритетним серед яких виступає робоча сила. Дане твердження обумовлюється тим, що саме від кваліфікації персоналу, його здібностей, досвіду роботи та мотивації до праці залежить ефективність виростання всіх видів ресурсів підприємства (матеріальних, фінансових, організаційних, інформаційних та інших).

Ресурсами підприємства вважаються основні засоби, які використовуються у виробництві (матеріали, персонал, капітал, технологія, інформація) [14, с. 86].

Ефективність використання ресурсів як фактор конкурентоспроможності відображає передусім рівень менеджменту підприємства. За наявності достатнього для виробництва продукції ресурсного потенціалу, перевагу матиме те підприємство, яке використовує ефективніший менеджмент, оскільки постійний пошук нових рішень у всіх сферах діяльності підприємства є основою підвищення ефективності використання наявних ресурсів [15].

Загалом можна сказати, що наразі існує необхідність визначення нових підходів до розроблення і реалізації концептуальних засад ресурсного забезпечення їх подальшого розвитку підприємства та підвищення його конкурентоспроможності. Для цього необхідно розробити комплекс науково-технічних програм ресурсного забезпечення підприємств, що дозволить забезпечити їх адаптацію до сучасної економічної кон’юнктури. В подальшому це допоможе вирішити питання раціонального використання потужностей та оновлення існуючих з точки зору налагодження  конкурентоспроможного виробництва. На цих засадах можна сформувати ідеологію  ресурсного забезпечення  розвитку підприємств, яка, на нашу думку, дозволить враховувати всі складові системного виробничого процесу та управляти ним на підставі, як ринкових механізмів, так і методів державного регулювання.

Висновки. Як результат здійсненого дослідження можна зробити висновок, що більшість вчених досліджують конкурентоспроможність підприємства з точки зору створення конкурентоспроможної продукції, і мало науковців розглядають дане поняття як комплексну системну характеристику підприємства, котра включає ефективне використання наявних ресурсів.

Для забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства необхідно, щоб всі ресурси, які воно споживає, раціонально використовувались і приносили більший прибуток порівняно з конкурентами. Таким чином підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг і його продукція користується постійним попитом споживачів. Керівництву підприємства доцільно постійно стежити за змінами, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити політику ведення раціонального використання ресурсного потенціалу в виробництві продукції, у тому числі враховуючи: зміну товарної політики, диверсифікацію виробництва, впровадження нових технологій, вихід на нові ринки, зміну організаційно-правового статусу підприємства, створення спільних виробництв, модернізацію форм збуту продукції та інші.

Подальші дослідження можуть бути пов’язані з розробленням методології комплексного аналізу та оцінювання показників конкурентоспроможності в контексті результативності використання потенціалу підприємства, а також створенням ефективного організаційно-економічного плану підвищення конкурентоспроможності підприємства на прикладі ДВ «ПРЕСА УКРАЇНИ» ДУС.