У статті розглянуто сутність взаємодії підприємств в інноваційній діяльності. Проаналізовано різні форми співпраці підприємств під час створення інноваційної продукції. Запропоновано найбільш прийнятні форми кооперації для підприємств різних галузей машинобудування, що займаються виробництвом та реалізацією інноваційної продукції.

Ключові слова: взаємодія, інноваційна діяльність, підприємства машинобудування.

The article considers the essence of innovation activity interaction between enterprises. There were analyzed different forms of enterprises collaboration while creating innovative products. There were proposed the most appropriate forms of enterprises cooperation for various branches of engineering, dealing with the production and sale of innovative products.

Keywords: interaction, innovation, engineering enterprises.

Постановка проблеми. Нові умови господарювання, що створюються в Україні, наслідок її переходу до інноваційної моделі розвитку економіки, створюють підґрунтя для прискорення інтеграційних процесів серед промислових підприємств. Виробництво інноваційної продукції стає не лише достатньою, а необхідною умовою забезпечення стійкої конкурентної позиції на ринку. Світова практика свідчить, що, зазвичай, рівень розвитку машинобудування відображає рівень технологічного та інноваційного розвитку країни в цілому. Україна не є виключенням, адже за допомогою високого рівня розвитку деяких галузей вітчизняного машинобудування, зарекомендувала себе як країна з потужним науковим потенціалом. Задля збереження таких позицій, а також підвищення рівня інноваційної та інвестиційної привабливості, підприємствам машинобудування необхідно і далі продовжувати НДДКР, виробляти інноваційну продукцію. А щоб зменшити значні витрати часу та ресурсів, доцільно використовувати переваги взаємодії з іншими підприємствами під час створення та реалізації інновацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами інноваційного розвитку підприємств, а також різних форм кооперації в інноваційній діяльності займаються як закордонні, так і вітчизняні науковці, зокрема Г.В. Махова [1], М.О. Ткаченко [5]. Зарубіжні вчені, наприклад, С. Бауер та С. Хартман, вивчають посилення позицій інноваційних систем підприємств в контексті розвитку кооперації [4]. А.А. Бикова аналізує вплив факторів кооперації на показники результативності функціонування підприємств [3]. Проте, дослідження найбільш прийнятних форм кооперації для інноваційних підприємств машинобудування поки що не набуло широкого розповсюдження, хоча є актуальним для України.

Формулювання цілей праці (постановка завдання). Метою статті є дослідження існуючих форм взаємодії між інноваційними підприємствами та надання практичних рекомендацій щодо їх запровадження для підприємств машинобудування.

Виклад основного матеріалу дослідження. Як вже зазначалося, створення та розвиток великих інтегрованих структур - одна з найголовніших тенденцій структурної трансформації національної економіки. Інтеграційні процеси сприяють освоєнню посиленню наукового потенціалу, залученню інвестиційних ресурсів, залученню зовнішніх знань, надають можливості виходів на нові ринки.

Серед форм взаємодії підприємств в інноваційній діяльності основними можна назвати стратегічні альянси, кластери інновацій та взаємодію підприємств у складі корпоративних утворень (корпоративна взаємодія) (рис.1).

Рис. 1 Основні форми взаємодії підприємств в інноваційній діяльності

Розглянемо форми взаємодії підприємств більш детально.

Так, до стратегічних альянсів підприємства вступають, якщо для реалізації встановлених цілей необхідні ресурси, якими володіють інші підприємства або ж коли об’єднуючи власні ресурси та ресурси інших підприємств вони можуть досягти таких цілей, досягнення яких самостійно неможливо або дуже ускладнено. Вони можуть утворюватись як підприємствами – конкурентами, так і підприємствами, відносини між якими носять неконкурентний характер (постачальники, клієнти, підприємства інших галузей) і набувати різних організаційних форм: від угод про координацію діяльності до створення спільних підприємств з різними частками капіталу партнерів [1].

Інноваційні кластери можуть розглядатися в якості одного з сучасних підходів до відкритих інновацій, оскільки припускають, що інновації створюються конкуруючими фірмами в кооперації з установами дослідного сектора - університетами, науковими центрами в умовах формування регіональної інноваційної системи. Конкуренція серед фірм всередині кластера дозволяє не тільки виключити слабких учасників, а й стимулює всіх до інновацій і кооперації. Також кластерна форма організації прийнятніша у порівнянні з іншими з точки зору ймовірності появи зовнішніх ефектів знань серед довколишніх фірм [3,4].

Що ж стосується корпоративної взаємодії, то підприємства, які співпрацюють під час проведення НДДКР або виробництва інноваційної продукції та належать до одного корпоративного утворення не є прямими конкурентами. Вони можуть працювати в одній галузі, але виробляти різнорідну продукцію. Така форма співпраці є вигідною, адже кожне з підприємств-партнерів має певні гарантії з боку материнської компанії, яка може приймати участь в інноваційних проектах як третя сторона (навіть неформальну). Взаємодія може відбуватись за різними сценаріями: від спільного проведення НДДКР, до використання ринків партнера в корпоративному утворенні для реалізації інноваційної продукції.

Форми інтеграції компаній, які склалися у світовій практиці, за характером корпоративних зв’язків умовно можна розділити на жорсткі та м'які. До жорстких організаційних форм інтеграції відносяться концерни, трести, промислові холдинги, конгломерати, картелі, синдикати, пули, фінансово-промислові групи; до м'яких – асоціації, консорціуми, стратегічні альянси [5].

Сектор машинобудування є одним з найбільш наукомістких у вітчизняній промисловості. Враховуючи високу вартість та значну тривалість науково-дослідних робіт, незначна кількість підприємств машинобудування займається розробкою та виробництвом інноваційної продукції. А в кризових умовах виживання підприємств залежить від їх конкурентоспроможності, тобто виробництва унікальної продукції, яка користуватиметься попитом незалежно від негативного впливу зовнішніх факторів на ринок. Тому взаємодія з іншими підприємствами в інноваційній сфері набуває неабиякої актуальності.

Вибір форми взаємодії залежить від галузі машинобудування, в якій працює підприємство. Наприклад, підприємствам вагонобудування, автомобілебудування, с/г машинобудування доцільно формувати стратегічні альянси, адже співпраця з постачальниками та клієнтами (а, подекуди, і конкурентами) може істотно здешевити кінцеву продукцію. Підприємствам електротехнічного машинобудування (до них можна віднести виробництво двигунів, насосів, турбін тощо) та літакобудування доцільно використовувати переваги інноваційних кластерів. Ці галузі потребують партнерів не лише серед виробників або постачальників, а й організацій, пов’язаних з їх діяльністю університетів, наукових установ, агентств зі стандартизації, торговельних об’єднань тощо. Що стосується корпоративної взаємодії, то вона є доречною для використання підприємствами машинобудування будь-якого профілю. Адже не рідно до складу корпоративних утворень входять підприємства-постачальники, підприємства виробники, організації, що спеціалізуються на реалізації продукції, тобто забезпечують замкнений цикл виробництва інноваційної продукції. Також корпоративні структури можуть організовувати власні науково-дослідні або науково-технічні центри (НТЦ) та співпрацювати з регіональними науковими, освітніми організаціями, а також регіональними органами влади.

Висновки. У кризових умовах конкурентоспроможність підприємства може забезпечити виробництво інноваційної продукції, що є новою не лише для підприємства, а й для ринку. Враховуючи високу вартість такої продукції та постійне скорочення життєвого циклу інновацій, задля економії ресурсів (праці, часу та коштів) підприємствам машинобудування варто використовувати взаємодію з іншими підприємствами в інноваційній сфері.

Література:

1. Махова Г.В. Стратегічні альянси підприємств як засіб реалізації інновацій [Електронний ресурс]: / Г.В. Махова, М.І. Дяченко – Режим доступу: http://economica.org.ua/2011/strategichni-alyansi-pidpriyemstv-yak-zasib-realizaciї-innovacij/
2. Варяниченко О.В. Формування інноваційних кластерів в Україні як інструмент розвитку та конкурентоздатності / О.В. Варяниченко // Наук. вісн. НГУ. —2011. — № 3. — С. 118—121.
3. Быкова А.А. Практики «открытых инноваций» в России: эмпирическое исследование инновационного поведения предприятий Пермского края / А.А. Быкова, М.А. Молочик // Электронный журнал "Корпоративные Финансы". – 2009. – №3(11). – С. 77-93
4. Bauer S. Strengthening Innovation Systems in the Context of Development Cooperation [Електронний ресурс]: / S. Bauer, S. Hartmann. 2010. – Режим доступу: http://www2.gtz.de/wbf/4tDx9kw63gma/StrenghteningIS_2010.pdf
5. Ткаченко М.О. Методичний підхід до визначення впливу інноваційної активності на фінансово-економічний стан підприємства / М.О. Ткаченко // Комунальне господарство міст. – 2014. – випуск 115. – С. 98-104