ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Анотація

Протягом останніх трьох років в економіці України спостерігаються надзвичайно негативні тенденції, – критичний спад виробництва, глибокі валюті коливання та системна макроекономічна нестабільність в цілому. Зазначені тенденції супроводжуються абсолютно нераціональною поведінкою держави як суб’єкта формування та реалізації економічної політики, і в першу чергу непередбачуваністю заходів економічної політики. Особливої актуальності за таких умов набувають проблеми формування політики у сфері управління витратами. Для підприємств сегменту малого бізнесу зазначений напрям є стратегічно важливим з точки зору забезпечення прибутковості та ефективної конкуренції. Відтак, політика у сфері управління витратами малого підприємства потребує особливої уваги та відповідного обґрунтування.

Перш за все, необхідно відзначити, що ефективне управління витратами будь-якого підприємства базується на реалізації системного підходу. Для малих підприємств важливим завданням у даному контексті є формалізація системи управління витратами, яка має поєднувати комплекс складових, – прогнозування і планування, нормування, калькулювання, мотивацію, облік, контроль тощо. Інший пріоритет стратегічного характеру, – подолання ізольованості системи управління витратами з базовою системою управління підприємством, яка дуже часто залишається слабоформалізованою. Функціонуючи в умовах нестабільності та обмеженості ресурсів менеджери малих підприємств все ж повинні орієнтуватись на пошук альтернативних рішень у сфері управління витратами та ціноутворення. Тимчасове перебування у зоні беззбитковості або ж низької прибутковості слід розглядати також і в якості інструменту конкурентної політики.

Дуже часто, за умови погіршення результатів господарської діяльності, менеджери малих підприємств вдаються до пошуку можливостей забезпечення гнучкості цінової політики, спрощення виробу і скорочення витрат, а також до диверсифікації діяльності. Зазначені напрями поведінки звичайно ж можуть забезпечити вирішення певних проблем, особливо в контексті антикризового управління. Однак, сформованість цілісної системи управління витратами підприємства дозволяє оцінювати рівні витрат на основі оптимізації виробничої діяльності. Оптимізацію діяльності малих підприємств за критерієм витрат доцільно проводити на основі аналізу взаємозв’язку «витрати-обсяг-прибуток» та операційного левериджу. Крім того, важливо мати на увазі, що оптимізація має супроводжуватися удосконаленням цінової політики. Подібний підхід дозволятиме моделювати результати діяльності через оцінку різних варіантів витрат та рівнів рентабельності [1, c. 149].

Проблеми більшості вітчизняних підприємств сегменту малого бізнесу пов’язані саме з відсутністю формалізованої системи управління підприємством і відповідно підсистеми управління витратами. Дуже часто сама постановка завдання щодо планування витрат, контролю за витратами, дозволяє суттєво зменшити їх рівень та забезпечити необхідну рентабельність. Разом з тим, слід мати на увазі, що побудова ефективної системи управління витратами має враховувати галузеву специфіку, рівень конкурентного середовища, рівень диверсифікованості, масштаби діяльності, розмір підприємства тощо. Лише за таких умов можна ефективно застосовувати сучасні методи управління витратами в поєднанні з інструментами операційного менеджменту, маркетингу, які б забезпечували ефективний розвиток підприємства в умовах макроекономічної нестабільності.

Таким чином, формування ефективної політики управління витратами малого підприємствапотребує обґрунтування відповідної стратегії його розвитку та формування раціональної системи управління. Системний підхід до управління витратами, раціональна система обліку та контролю витрат, обґрунтування альтернативних напрямів формування витрат на основі оптимізації діяльності підприємства є базовими принципами політики управління витратами малого підприємства в умовах макроекономічної нестабільності. Високий рівень гнучкості підприємства, розвиненість організаційної культури дозволять застосовувати сучасні управлінські інструменти, які базуються на комплексному поєднанні системи методів, інтегрованих інформаційно-управлінських технологіях, методах оптимізації, прогнозування та формуватимуть можливості часткового подолання обмежень пов’язаних з нестабільністю зовнішнього середовища. Пріоритетним напрямом у цьому відношенні залишається пошук та обґрунтування варіантів інтеграційних управлінських рішень.

Література:

1. Карпенко О. В. Управлінський облік: навч. посіб. [Текст] / О. В. Карпенко, Д. В. Карпенко. — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 296 с.