ПРОБЛЕМИ ІНВЕСТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Анотація

На сьогодні, існує ряд проблем газової промисловості України, які перешкоджають ефективному процесу залучення інвестицій і взагалі функціонуванню підприємств даної галузі. Перш за все, практично повна державна монополізація газової промисловості, що спричиняє надмірний державний вплив на об’єкти газової промисловості та   недостатню прозорість механізмів інституційного регулювання, що стає перешкодою для залучення приватних видобувних і сервісних компаній до розвідки й видобутку газу на території України, залучення таких підприємств до впровадження нових технологій. Також, слід виділити такі проблеми: ускладнення умов видобутку газу в умовах дефіциту впровадження   результатів науково-технічних досягнень, висока ступінь зношування основних фондів,  ГТС,  висока вартість прокладки труб, недостатня завантаженість ГТС; обмеженість залучення приватних видобувних, сервісних компаній, які володіють достатніми інвестиційними і інноваційними ресурсами,  до розвідки й видобутку газу на території України; недостатня конкуренція між постачальниками на ринку газу України для забезпечення формування оптимального ціноутворення, своєчасного усунення негативних проявів скорочення або переривання поставок внаслідок виникнення форс-мажорних обставин; недостатня розвиненість відтворювального процесу сировинної бази  в умовах  дефіциту інвестицій.

Зазначені проблеми знаходяться у взаємозалежності з процесами інвестування підприємств газової промисловості України: деякі з них, з одного боку, спричиняють несприятливе інвестиційне середовище, а деякі, з іншого боку, прямо чи опосередковано, частково або повністю  вирішуються за допомогою дієвого  механізму інвестування.

Найбільша кількість перешкод для активного залучення інвестицій в підприємства ГП України концентрується на рівні державного нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення механізму (ДНПОМ) інвестування. Вони не завжди мають безпосередній вплив на процеси залучення інвестицій, але у своїй сукупності створюють несприятливе бізнес-середовище для потенційних інвесторів і залежать від створення ефективних і прозорих інструментів регулювання газової промисловості взагалі. До таких причин непрямого впливу відносяться: високий ступінь виснаження первісних запасів великих родовищ та низькі темпи розвідки нових запасів, низька якість нових запасів;  залежність від одного постачальника газу, втрата газотранспортної системи статусу ексклюзивного транзитера газу до західних країн; несприятливі макроекономічні умови, низький платоспроможний попит споживачів та високі податки, високі процентні ставки за кредитами; невідповідність фінансово-економічних показників українських підприємств ГП вимогам потенційних інвесторів на фоні несприятливого бізнес-середовища в країні, невизначеність еталонних значень даних показників як індикатору для прийняття позитивних інвестиційних рішень.

Серед негативних причин прямого впливу на інвестиційну активність виділяються:  надмірний державний вплив на об’єкти газової промисловості, недостатня прозорість механізмів інституційного регулювання та гарантування, що спричиняє обмеженість залучення приватних видобувних, сервісних компаній, які володіють достатніми інвестиційними і інноваційними ресурсами,  до розвідки й видобутку газу; надмірне оподаткування на стадії розвідувальних і пошукових робіт, відсутність заохочувальних заходів у вигляді «податкових канікул», інвестиційних пільг на стадії пошуку, розвідки та освоєння родовищ до початку промислової розробки; відсутність економічних пільг для розробки низькорентабельних запасів; застосування виключно аукціонної форми одержання права на надрокористування, відсутність недосконалість методики  оцінки кращих проектних рішень, механізму оцінки і подальшого планування потрібних обсягів інвестування в розробку родовищ; висока вартість придбання права на надрокористування через аукціонні торги; відсутність гарантій прав надрокористувачів, які  відкривають родовище за власні кошти, на одержання дозволу для наступного проведення розвідувальних і видобувних робіт [1].

Отже, для усунення зазначених вище недоліків у функціонуванні  існуючого ОЕМЗІ підприємств ГП України необхідно знайти шляхи удосконалення зазначеного механізму відповідно  рівнів його функціонування, які необхідно розробити з урахуванням основних вимог і завдань, означених  державною Енергетичною стратегією України (ЕСУ-2030) [2].