РОЗВИТОК КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

Розвиток конкурентних переваг будь-якого підприємства є однією з умов забезпечення його конкурентоспроможності в сучасному нестабільному середовищі. Керівники та менеджери підприємств різних сфер діяльності, масштабів, організаційно-правових форм все більше усвідомлюють необхідність побудови відповідних систем управління, які б дозволяли в середовищі нестабільності та невизначеності реалізувати можливості забезпечення ефективної конкуренції, досягнення необхідного рівня рентабельності діяльності, зміцнення позиції на ринку.

У даний час середовище діяльності вітчизняних підприємств надзвичайно складне. Падіння обсягів виробництва, зменшення купівельної спроможності населення, глибокі та важкопрогнозовані валютні, цінові коливання, фактична недоступність зовнішніх фінансових ресурсів, суттєво обмежують інструментарій ефективного управління підприємствами, а відтак і формування потенційних та реальних конкурентних переваг. Подібна ситуація, мінімізує ефективність стратегічного планування діяльності, що є базовою передумовою виходу підприємства на нову якість розвитку незважаючи на зовнішні дестабілізуючі впливи.

Надзвичайно гостро постають зазначені проблеми перед підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Валютні коливання швидко вимивають оборотні ресурси, ускладнюють розроблення відповідної цінової політики, маркетингових планів. Продукція підприємств сфери зовнішньоекономічної діяльності переважно характеризується значною еластичністю попиту, відтак, в умовах макроекономічної кризи, можливе різке його зменшення. Підприємства вдаються до політики «вичікування», що означає згортання активності, інвестиційних програм, орієнтацію на найбільш рентабельні види діяльності, які переважно дуже опосередковано впливають на формування потенціалу стратегічної конкурентоспроможності. Найбільш уразливі до подібних ситуацій вузькодиверсифіковані підприємства, динаміка діяльності яких швидко погіршується.

Незважаючи на складність середовища діяльності, його непередбачуваність, менеджери підприємств зобов’язані думати про можливості пом’якшення впливу зовнішніх дестабілізуючих факторів, знаходити механізми їх нейтралізації, а також визначати і перспективи розвитку. Базовим підходом, який дозволяє формувати відповідну політику,є стратегічний підхід. Стратегічно орієнтована управлінська політика завжди передбачає антикризові механізми, створення фінансових резервів, і що найважливіше, – обґрунтування стратегічних альтернатив. Стратегічний підхід, – це бачення перспектив підприємства в умовах змінюваного середовища. Разом з тим, такий підхід не завжди може бути ефективним, адже потребує формування цілісної системи управління підприємством, розроблення механізмів зворотної комунікації тощо. Більшість вітчизняних підприємств до зазначених питань підходить значною мірою формально, що обмежує ефективність процесів їх розвитку і у відносно стабільному середовищі. За умов же нестабільності, такі можливості мінімальні.

Не залежно від рівня ефективності стратегії підприємства, розроблення адаптаційних механізмів і реалізація можливостей його розвитку в умовах нестабільності, у будь-якому випадку, пов'язані з додатковими витратами, або ж свого роду «платою» за беззбиткову діяльність. Конкурентні переваги є проявом переваг над конкурентами в економічній, технічній та організаційній сферах, для того щоб їх створити і реалізувати необхідно рано чи пізно нести витрати. Використання такого інструменту як диверсифікація діяльності, – передбачає розпорошення ресурсів, додаткове зростання витрат в операційній та маркетинговій системах. Оптимізація виробничої діяльності, відмова від певних її напрямів, чи започаткуванням нових, обумовлюватиме як додаткові витрати, так і прямі втрати. Проведення ж радикальних змін, у більшості випадків, є недоцільним, адже не гарантує переходу до позитивної динаміки.

Таким чином, можливості для розвитку конкурентних переваг підприємства в нестабільному середовищі безпосередньо пов’язані з рівнем сформованості системи управління, системністю стратегічної політики. Лише за таких умов можна формувати переваги через кращу якість, нижчі витрати, і що найважливіше, – розвиток ключових компетенцій, які створюють унікальну цінність для споживачів. У підприємств, які формально підходять до побудови управлінських систем, такі можливості значно менші, а реалізація рішень в цьому напрямі обумовлює значні додаткові витрати.  Системна управлінська політика підприємства, дозволяє саме розвивати конкурентні переваги, які хоча і меншою мірою, але ж впливають на якісну трансформацію потенціалу. Створення ж і реалізація переваг в умовах нестабільності, чи кризи підприємства, переважно характеризується антикризовою спрямованістю і не відображає стратегічних пріоритетів діяльності.