НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ

Автор(и)

  • К.В. Чікмарьов Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут", Ukraine

Анотація

Важливою складовою розвитку української економіки є поліпшення політики зовнішньоекономічної діяльності, зокрема освоєння нових закордонних ринків. Здійснення експортної діяльності має позитивний вплив на платіжний баланс та укріплення партнерських відносин з іноземними країнами.

В умовах економічної переорієнтації на європейські ринки, виникає потреба в зменшенні обсягів реалізації сировинних продуктів, що надасть змогу збільшити кількість підприємств обробної промисловості та виробників готової продукції. З огляду на це, можна зробити висновки, що стимулювання експортної діяльності українських виробників є актуальним питанням на сучасному етапі, за умов подолання експорту сировини.

Серед українських науковців над проблемою стимулювання експорту та експортоорієнтації працювали В. Бабенко, О. Бірюк, А. Кредісов, Т. Непомняща, М. Скрипник, Ю. Макогон, А. Філіпенко, О.Яценко та ін. Питання стимулювання зовнішньоекономічної діяльності цікавило й іноземних учених, таких як В. Глаштеттер, Р. Хенцлер, Д. Лефевр та ін.

Найголовнішим учасником політики стимулювання експорту є держава. Саме її підтримка експортоорієнтованих підприємств є невід’ємною частиною економічної інфраструктури, адже це допомагає залучити більшу частку підприємств до експортної діяльності, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції на міжнародних ринках. При успішній та повній реалізації експортних можливостей, платіжний баланс в цілому буде покращуватися, що сприятливо впливатиме на розвиток економіки [1].

Сучасні підходи стимулювання експорту залишаються практично незмінними, але постійно коригуються в залежності із розвитком ринку. Особливістю формування політики заохочення експорту є те, що вона включає в себе використання певних методів, дія яких спрямована на стимулювання експорту на всіх етапах.

В умовах швидкого розвитку світового виробництва та зростання рівня технологічного розвитку країн,методи вітчизняного заохочення експорту зосереджуються переважно но стимулюванні підприємств на етапі виробництва, що має більший вплив на рівень конкурентоспроможності продукції. Проте було б доцільно зазначити, що напрям підтримки експортерів на стадії виробництва розвинений не досить ефективно. З метою стимулювання експорту продукції держава може застосовувати у своїй зовнішньоекономічній політиці засоби митно-тарифної, податкової, валютно-фінансової політики та методи нетарифного регулювання. Успішна реалізація вищезазначених заходів дає змогу розширити експортоорієнтацію підприємств, підвищуючи якість продукції та вдосконалюючи одночасно географічну диверсифікацію на найвигідніших умовах [2].

Методи стимулювання вітчизняної експортної діяльності, на початковому етапі, можуть використовуватись в їх класичному вигляді: пряме фінансування експортерів, кредитування, податкові та митні пільги для експортера, страхування експорту тощо.

Задля формування ефективної системи державної фінансової підтримки експортної діяльності, у першу чергу необхідно розробити нормативно-правову базу. Також важливим аспектом є кредитування високотехнологічної продукції, виробництво та реалізація якої є головним фактором економічного зростання. Ще одним кроком є розроблення пільгових податкових ставок на аграрну продукцію, що займає найбільшу частку експорту України [3].

В умовах інтеграції України в Європейський простір та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, українські експортери отримали більше можливостей для реалізації свого експортного потенціалу, але на даному етапі не всі підприємства користуються цими перевагами. Тому є потреба у розробці системи методів стимулювання експортної діяльності, адаптованих під визначені кроки, задля оздоровлення економіки країни.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Давиденко В.В.

Посилання

АраповаО. Державне стимулювання експорту українських підприємств / О. Арапова, В. Песчанська, А. Смородінова // http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=EJ000120">Науковий вісник Одеського національного економічного університет]. – 2014. – № 9. – С. 4-13.

Бірюк О.С. Теоретичні підходи до визначення експортоорієнтованості підприємства / О.С. Бірюк // Міжнародна економічна політика : у 2 ч. Ч. 1. – К. : КНЕУ, 2012. – С. 455–460.

Яценко О. М. Глобалізаційні детермінанти розвитку сировинних ринків / О. М. Яценко // Міжнародна економічна політика. – 2014. – № 2(19). – С. 66-100.

Опубліковано

2016-03-09

Номер

Розділ

Макроекономічні аспекти управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств в контексті міжнародної інтеграції.