ПРОЦЕС РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Перехід української економіки до ринкових умов функціонування супроводжується зростаючим науково-технічним і технологічним відставанням від індустріально розвинених країн, але при цьому має достатній, для розвитку, науковий і технічний потенціал. Один із основних недоліків у розвитку інноваційної сфери підприємств полягає у відсутності ефективної методики управління зазначеними процесами, що відповідала б національним особливостям та забезпечувала ефективний розвиток інноваційного потенціалу підприємства [1,с.7].

Вибір інноваційної стратегії – процес складний і залежить від багатьох причин, серед яких важливе місце посідає рівень науково-технічного розвитку країни, доступ до світових інформаційних джерел, ринковій конкуренції. В загальному вигляді процес формування інноваційної стратегії можна подати в трьох етапах.

На першому етапі визначається загальна концепція стратегії і,відповідно,  різні варіанти. Тобто, перший етап полягає у визначенні та розподілі напрямків тих галузей діяльності, в яких підприємство має відповідні можливості. Для визначення загальної концепції стратегічного розвитку необхідно враховувати вплив ендогенних та екзогенних факторів, що дозволить підприємству вчасно реагувати на ринкові зміни і оперативно перебудовувати виробництво.

Діяльність підприємства регулюється відповідними законодавчими актами, державною політикою, соціальними і політичними факторами. Чинне законодавство, правові та нормативні акти мають великий вплив і можуть як сприяти, так і гальмувати розвиток підприємств. Добре обґрунтовані стратегічні напрямки підприємства націлені на забезпечення його розвитку та росту. Можливості підприємства та загрози зовнішнього середовища є основними факторами, які безпосередньо впливають на стратегію. Стратегію необхідно будувати таким чином, щоб мати можливість реалізувати можливості, які пов¢язані із стабільними конкурентними перевагами і прибутком підприємства. Стратегія повинна бути також спрямована на захист підприємства від зовнішніх загроз сьогодення і в майбутньому.

На другому етапі відбувається визначення перспектив компанії у кожному з напрямків діяльності, оцінка їх конкурентоспроможності, короткострокові і довгострокові перспективи росту обсягів продукції [2,с.3]. Для визначення перспектив компанії у конкретному напрямку діяльності застосовуються різноманітні матриці, побудовані з врахуванням усіх необхідних параметрів підприємства і його місця в зовнішньому середовищі: матриця Бостонської консультативної групи, матриця Дженерал Електрик, матриця життєвого циклу продукції. Рекомендується при плануванні інноваційної стратегії підприємства, використовувати усі три матриці, оскільки це дозволяє всебічно розглядати та проводити оцінку можливостей для розвитку підприємства у перспективі.

На третьому, завершальному, етапі проводиться вибір інноваційної стратегії підприємства для всіх напрямків її діяльності, формується портфель проектів науково-технічних заходів. Стратегічне планування є дещо новим інструментом управління виробництвом. Підприємства, хоч і використовують масово відповідні стратегії розвитку, все таки не мають чітко сформованої методики та відповідного  досвіду.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Гук О.В.