ФОРМУВАННЯ КЛАСТЕРУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ ЯК ОДИН З НАПРЯМІВ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Анотація

Сучасні реалії  функціонування сфери енергозбереження потребують дієвих механізмів імплементації енергозберігаючих технологій у реальний сектор економіки. Використання сучасних інтеграційних форм взаємодії учасників в ракурсі реалізації енергозбереження через кластеризацію, надасть можливість досягти  синергетичного ефекту як на мікро-, мезо- та макро рівнях, підвищити рівень ефективності впровадження альтернативних джерел енергії в енер­гетичний баланс країни.

Кластеризація є однією з головних тенденцій розвитку сучасної економіки, зумовленою її глобалізацією, інформатизацією та постіндустріальним інноваційним розвитком. Основним фактором підвищення конкурентноспроможності національної та регіональної економіки за рахунок інтеграції сполучених галузей і взаємозалежних соціальних інститутів є  кластери, як пріоритетні міжгалузеві комплекси, що визначають розвиток постіндустріальної інформаційної економіки на національному й регіональному рівнях [1].

Комплексним підходом  щодо вирішення  проблем реалізації політики енергозбереження в усіх регіонах України, як свідчить досвід європейських країн, є формування кластерів альтернативної енергетики. Відповідно до теорії конкурентних переваг кластери впливають на конкурентоспромож­ність трьома способами: 1) за допомогою підвищення продуктивності підприємств і галузей, які входять до них; 2) за допомогою підвищення сприйнятливості до інновацій, які забезпечують зростання виробництва, 3) за допомо­гою стимулювання інноваційного менеджменту та роз­ширення кордонів кластеру [3, с. 239 – 242 ].

Позитивними  ефектами кластерної взаємодії є: зростання продуктивності; підвищення доходів компаній, підвищена сприйнятливість до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до ринків збуту, спеціалізованих постачальників, послуг, кваліфі­кованої робочої сили, технологічних знань; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнуч­кість та ефект масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність; спільного використання інфраструктури; впровадження нових технологій; створення резерву кваліфікованої робочої сили; підвищення якості логістики виробничих і торговельних операцій.

Створення в Україні інтегрованої структури із повним біопаливним циклом –  виробництва та переробки сировини до використання готового продукту – дозволило б залучити значні інвестиції. Активне впровадження кластеру має інвестиційну перевагу, адже організації, що найбільш схильні вкладати гроші в альтернативну енергетику, такі як Міжнародна фінансова корпорація або Європейський банк реконструкції та розвитку, вважають раціональним інвестувати кошти саме у великі, вертикально-інтегровані проекти.

Автор [2] пропонує наступних учасників регіонального біопаливного кластера: постачальники сировини, виробники біопалива, науково-дослідні інститути, машинобудівні підприємства, логістичні підприємства, вищі навчальні заклади, фінансово-кредитні установи, виробники котлів, місцеві органи влади, центри сертифікації та стандартизації. Беремо за основу даний перелік учасників кластеру, але доповнимо наступними:виробничо-економічні системи  ринкової інфраструктури (аудиторські, консалтингові, страхові й лізингові послуги);організації інфраструктури підтримки підприємств: бізнес-інкубатори, технопарки, венчурні фонди, центри трансферу технологій, центри енергозбереження, агентства з розвитку підприємництва, регіонального й муніципального розвитку, залучення інвестицій тощо.

Базисними пріоритетними векторами державної політики енергозбереження можна виділити: побудову якісно нового ринкового середовища та ефективного соціально-економічного розвитку інтеграційних формувань; ефективну співпрацю органів державної влади, бізнесу, науки через кластерну взаємодію з метою активізації процесів впровадження альтернативних джерел енергії та зменшення енергозалежності країни.