Інновації як континуум економічної функціональності в прогресивному розвитку підприємства

Анотація

Економічна функціональність в прогресивному розвитку ґрунтується на застосуванні розширеного та інноваційного відтворення ресурсів, потенціалу, здатностей та досвіду функціонування підприємства як динамічної виробничо-економічної системи функціональних середовищ.

Питання трактування інновації в дослідженнях не є однозначним, оскільки науковці розглядають його з різних точок зору: як процес (Й. Шумпетер, Б. Твіс, Б. Санто, В. Кінгстон) та результат (О. Фоломьев, Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс), або їх інтеграція, а також як рушій розвитку завдяки комбінації факторів та заходів (Й. Шумпетер, Ф. Ніксон, П. Друкер).

Інновація як рушій трактується як суспільно-економічна закономірність, рушій і спонукальний мотив прогресу суспільства, що спрямована на підвищення результативності завдяки новій ідеї та матеріального втілення інновації [1]. З точки зору результату, інновацію трактують як форму прояву:  інновація є формою прояву науково-технічного прогресу, результат науково-технічного прогресу, результат творчого інтелектуальної праці людини, пов'язаний з оновленням всіх сфер діяльності людини [2]. Як процес – визначається суспільно-технічно-економічним процесом, який в кінцевому випадку призводить до створення унікальних або кращих за технічними властивостями виробів або технологій, якщо новація орієнтована на прибуток, тобто реалізація приносить доданий дохід [3].  Відповідно до окреслених трактувань класиків теорії інновацій, будь-яке визначення інновації є фундацією прогресивного розвитку з точки зору як безпосередньо процесу досягнення якісних і кількісних змін, так і з кінцевого досягнутого результату чи рушійних сил, які запускають економічну систему до змін чи трансформації.

Сучасне трактування інновації є комплексним та передбачає управлінські дії, бізнес-мотиви, бізнесову діяльність та здатність інновації приносити як цінність так і комерційний ефект для підприємства. Враховуючи економічну спрямованість визнання новації інновацією через спроможність до комерціалізації, науковці та практики звертають увагу на нові аспекти. Як зазначає А.Ю. Соолятте, в межах державного сектору в трактуванні інновації  відсутні такі зміни як віддача на вкладення в інновації та комерціалізація інновацій, і переважає оцінювання за витратами, а в ринковому сегменті, крім компонент та технологій, присутні інновації в сфері послуг, процесів та бізнес-моделей компаній під час створення або покращення продуктів розробники використовують досвід споживачів [4]. П. Лубуж, А. Ованесов, Ю. Мефтахутдинова підкреслюють, що об'єднуючим визначенням інновації є корисне нововведення, спрямоване на створення цінності для компанії [5]. Тобто інновацією стає продукт, послуга, бізнес-рішення тощо, якщо вони є функціональними для підприємства. Таким чином, розглядаючи підприємства, доречним є використання бізнес-орієнтованих трактувань інновації, а традиційне її розуміння притаманне сферам науково-технічної діяльності, дослідницьким інституціям.

З огляду на економічну систему чи динамічну виробничо-економічну систему, якою за змістом є промислове підприємство, його функціональність у сукупності можна трактувати як економічну функціональність, тобто стан його дієздатності за функціональним призначенням. Відповідно експлікації теоретичного підґрунтя інновацією доречно вважати континуум функціонування підприємства в прогресивному розвитку, що формує його потужність для трансформації в новий стан на основі реалізації інноваційних процесів, використання потенціалу, застосування інноваційних бізнес-моделей діяльності, формування інноваційної спроможності та здатностей через  процесні чи продуктові  форми та  забезпечує економічну функціональність.