АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ: ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ТА МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Термін «антикризова діяльність» виник порівняно недавно. Швидкі зміни ділового середовища, пов'язані з розвитком конкуренції, глобалізацією бізнесу, новими технологіями та іншими факторами економіки призводять до виникнення в будь-якій організації різного роду кризових явищ. У сучасних умовах вирішується проблема розвитку підприємства, яка спрямована на запобігання та подолання економічної кризи. Кризовий стан проявляється в зниженні фінансових результатів діяльності підприємств, ринкових дисбалансів та турбулентності економічних процесів, що актуалізує питання розгляду антикризової діяльності.

Зміст терміну  «антикризове управління» науковці трактують по різному  Більшість акцентують увагу не на подоланні кризи, а на заходи щодо її недопущення та механізм банкрутства. Крім того різняться змістовністю підходи до визначення дефініції: 1) управління фірмою в умовах загальної кризи економіки, 2) управління фірмою, перед банкрутством, 3) антикризове управління пов'язується з діяльністю антикризових керуючих в рамках судових процедур банкрутства. Згідно тлумачення терміну В.К. Іващуком – антикризове управління – це самостійний вид професійної діяльності, спрямований на запобігання кризовим явищам та подолання їх у діяльності підприємства на підставі раціонального використання наявних ресурсів і потенціалу виживання, мінімізації матеріальних та фінансових витрат шляхом застосування відповідних втрат, принципів та методів роботи» [1]. Також антикризове управління визначають як  систему – система організаційно-управлінських заходів щодо окремого підприємства, що потрапив в стан кризи, що зазвичай виражається в неплатоспроможності, яка в разі її затяжного непереборного характеру нейтралізується через процедуру банкрутства [2] або процес – антикризове управління полягає в мінімізації потенційного ризику для нормальної роботи організації та спрямоване на запобігання кризи шляхом проведення організаційних змін, які забезпечують єдність дій основних стейкхолдерів, членів організації і її керівництва для запобігання кризі, а в разі його настання - виходу з кризи з мінімальними збитками для організації.» [3].

Таким чином, головним завданням антикризової діяльності є забезпечення стабільності підприємства на ринку, запобігання кризових явищ, та подолання кризи у разі її настання за допомогою власних і залучених засобів у вигляді ефективного використання менеджменту, фінансів та інвестицій.

Ринкова економіка виробила розгалужену систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства і кризових явищ, яка одержала назву «системи антикризового фінансового управління». Система антикризового фінансового управління підприємством базується на певних принципах, до яких належать: 1) постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства, 2) діагностика кризових явищ на початкових етапах фінансової діяльності підприємства, 3) диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їхньої небезпеки для фінансового розвитку підприємства, 4) терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства, 5) адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі, повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану, використання за необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання банкрутству [4].

З огляду на зазначене методи реалізації антикризової діяльності формують такі групи як: 1) економічне (оперативне покращення фінансових показників); 2) організаційна (підвищення ефективності використання ресурсів); 3) стратегічна (зміни в сфері менеджменту). Застосування одного чи одночасно декількох методів залежить від кризи, яка сталася на підприємстві і можуть використовуватись як окремо, так і комплексно.  Є необхідним формування політики антикризового управління підприємством.