СКЛАДОВІ АДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРОМИСЛОВИХ ВИПРОБУВАННЯХ НОВОЇ ГІРНИЧОЇ ТЕХНІКИ

Анотація

У сучасних умовах розвитку національної економіки актуальним є повноцінне використання інноваційного та наукового потенціалу при технічній й технологічній модернізації вітчизняного виробництва, що й передбачено стратегією сталого розвитку «Україна–2020»,  де  наша країна має стати державою з сильною економікою та передовими інноваціями [1].  

В ринковій економіці відбуваються швидкі зміни навколишнього середовища, що призводить до необхідності зміни як організаційних структур,так і принципів і методів управління. І умовою виживання підприємств в такій ситуації є дієва адаптація управління.

Важливим питанням на сьогодні є відновлення Донбасу, невід’ємної  ланки економіки України.  Як відзначається в роботі [2], значна частина шахт припинила виробничу діяльність внаслідок військових дій у Донбасі  у 2014 році. Урядом розпочато  підготовку плану відновлення і зростання на 2014–2016 роки промислового потенціалу Східних районів країни, і в першу чергу  паливно-енергетичного комплексу Донбасу. Ураховуючи загальний стан вугільної промисловості, виокремлено напрямок, як зазначено спеціалістами Інституту економіки промисловості НАН України,  щодо  радикальної організаційно-економічної та техніко-технологічної модернізації. А у сфері  техніко-технологічної модернізації вугільної промисловості має не тільки впроваджуватися існуюча сучасна високопродуктивна техніка і передові технології, але й створюватися й використовуватися нові засоби виймання вугілля в унікальних за складністю умовах українських родовищ.

Впровадження інновацій потребує перебудови сформованого виробництва, перепідготовки працівників, капітальних витрат і одночасно пов'язано з ризиком не отримати необхідний результат і зазнати збитків. Як би ретельно не проводилися НДР у науково-дослідних організаціях, все-таки вони не можуть всебічно врахувати різні фактори, що діють в умовах виробництва. Тому науковіпроробки й уточнення  на першому етапі впровадження нової техніки вимагають дослідної перевірки у виробничих умовах. Дослідження провідних учених і практиків [3,4,5] можуть слугувати науковим підґрунтям для подальшої розробки принципів управління при промислових випробуваннях нової техніки, особливо вугільної, де важливим у процесах модернізації вугільної промисловості й оснащення галузі високопродуктивною гірничою технікою є визначення та врахування економічних ризиків при проведенні промислових випробувань нової гірничої техніки. Досвід приймальних випробувань дослідних зразків нової гірничої техніки показує, що випробування досягають результатів при обґрунтованому урахуванні ряду положень адаптивного управління: належної підготовки персоналу для випробувань, вибору місця та організації випробувань, відповідної інфраструктури шахти, ступеня складності  та рівня новизни техніки [5]. Практичне впровадження нових підходів адаптивного управління потребує обґрунтованого аналізу виробничої діяльності підприємства, методів збору, обробки й аналізу інформації, що дасть змогу визначити оцінку рівня адаптації управління, що стоять перед підприємствами вугільного машинобудування.