ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 2013-2015 РР. В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОЇ КРИЗИ НА СХОДІ

Анотація

Кризові явища, що розпочалися в 2013 році, особливо поглибилися в 2014 та 2015 роках на фоні втрати Україною частини територій Донецької та Луганської областей, Криму та проведення АТО на сході держави. Проте націлення на вступ до європейського співтовариства потребує невідкладного вирішення проблем, що постали перед країною, що, в свою чергу, потребує глибокого аналізу діючого стану та виявлення причин рецесій та факторів, що поглиблюють кризові явища.

Однією з прийнятих причин негативних економічних тенденцій в Україні прийнято вважати воєнні дії на Сході країни та політичну кризу у відносинах з Росією. Дійсно, аналіз показників діяльності Донецького регіону показує їх різке погіршення: наприклад, експорт скоротився майже втричі; видобуток вугілля – в 2,7 рази; виробництво продуктів харчування, напоїв та тютюнових виробів – в 3,2 рази; оборот роздрібної торгівлі – в 3,4 рази [1].

Проте кризові явища в Україні лише поглибилися після анексії Криму та втрати територій на Сході, а витоки їх знаходяться ще на початку періоду незалежності. Так, реальний ВВП скоротився за ці роки на 35%, що є найгіршим результатом за 24 роки у світі. Україна за темпами падіння ВВП обійшла Молдову, Грузію, Зімбабве та Центрально африканську республіку. Більше того – за 9 перших років незалежності Україна втратила 60% ВВП, тобто, глибина кризових явищ перевершила навіть Велику депресію в США. Даний перелік відстаючих країн залишався постійним з 1991 року, що свідчить скоріше про фінансову та економічну слабкість країни, але не про негативний вплив воєнно-політичної кризи 2014-2015 років.

Такі негативні явища не пояснюються економічною слабкістю держави. В 1987 році ВВП України був лише в 4,2 рази менший ВВП Китаю (чисельність робочої сили Китаю перевищувала українську в 25 раз). А вже на початку 2015 р. ВВП КНР у 80 разів перевищував вітчизняний. Після девальвації вітчизняної валюти в січні 2015 р. цей розрив, можливо, подвоївся [2].

Водночас технічна деградація спричинила зникнення наукоємних галузей економіки, котрі виробляли дорогу продукцію, а в структурі експорту на перші місця вийшли дешеві сировинні ресурси.

В той же час зростання економіки (наприклад, 2004 р., коли зростання ВВП зріс на 12,1%) пов’язано, перш за все, з прив’язаністю українського ВВП до кон’юнктури на світовому ринку сировини. Так, економічне зростання 2000-2007 рр. в Україні припало на ріст цін на сировину (середньорічний темп росту склав 12%). У 2009 році конюкнтурні зміни в світі викликали обвал ВВП. Вже в 2012 році сировинна рецесія викликала новий, сучасний виток кризи. Саме тому можна говорити про те, що базові причини девальвації гривні (курс якої довгий час утримувався адміністративними, а не економічними методами), бюджетні проблеми поглибилися з анексією та початком ведення АТО, але не були викликані ними. Основними причинами стали перш за все диспропорції структури українського економіки та падіння світових цін на ресурси.

Глобальні диспропорції взяли свій початок ще до 2008 року і були пов’язані зі значними об’ємами емісії валюти з метою покриття бюджетних витрат, а після – великими об’ємами зовнішніх запозичень, котрі, в свою чергу, направлялися не на розвиток вітчизняної економіки, а на споживання, зокрема – кредитування населення, котре витрачало ці кошти на придбання імпортних товарів. Таким чином, на фоні інших негативних факторів, з’явився ще один – життя в борг. Всі запозичення з зовнішніх джерел сьогодні спрямовуються на забезпечення кредитних зобов’язань держави.

Водночас очікування рості економіки від зростання обсягів експорту є безпричинними внаслідок слабкості торгової політики в частині підтримки експорту та виходу на нові ніші ринку, низької якості української продукції та послуг. Навіть курсові коливання не матимуть позитивного впливу, оскільки для економіки України синхронність змін між девальвацією та ростом обсягу експорту не є характерною [3].  

Отже, економічний розвиток України можливий лише за умов ринкових трансформацій, але неможливий лише за підтримки зовнішнього фінансування. А тому державі необхідні структурні, трансформаційні реформи.