AGILE-МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ТА ПРОЕКТАМИ

Анотація

Останні два десятиріччя охарактеризувалися розвитком та поширенням так званих Agile-методів управління організаціями та проектами, що узагальнено репрезентують окреме сімейство гнучких ітераційних методів управління, зокрема у сфері розробки програмного забезпечення (ПЗ).  Зазначимо, що англомовний термін “agile” перекладається як жвавий, рухливий, спритний, швидкий, що відображає гнучкість та адаптивність сімейства цих методів управління.  Першочергово Agile-методи були розроблені та застосовувалися для управління проектами розробки ПЗ – специфічної сфери діяльності, для якої класичні, традиційні методи, описані у PMBoK [1] PRINCE2 [2], виявилися вкрай неефективними. Часом формування Agile-методів є 2001 р., коли було створено основний документ, що визначає цінності та принципи гнучкої розробки ПЗ, - Agile-маніфест (The Agile Manifesto) [3]. Ключовими цінностями Agile-методів є наступні. І. Люди та співпраця важливіші за процеси та інструменти. ІІ. Працюючий продукт важливіший за вичерпну документацію ІІІ. Співпраця із замовником важливіша за обговорення умов контракту. ІV. Готовність до змін важливіша за дотримання плану. У широкому розумінні Agile-методи являють собою набір ідей і принципів того, як потрібно реалізовувати проекти. На основі цих принципів і кращих практик були розроблені окремі гнучкі фреймворки управління проектами розробки ПЗ, такі як: Crystal Methods, XP, Scrum, Kanban, Lean. [4]. Пізніше основні принципи Agile-методів управління проектами розробки ПЗ були поширені на практику менеджменту організацій в цілому, особливо у високотехнологічних галузях. Наприклад, у роботі [5] розглянуто еволюцію парадигм управління організацією – від Менеджменту 1.0 до Менеджменту 3.0; у останньому випадку широко застосовуються саме Agile-методи. Менеджмент 1.0 представлений класичною школою управління; у фокусі – ієрархічні структури, детерміновані процеси та процедури, диференційовані рівні заробітних плат, механістичний погляд на організацію та людей у ній. Менеджмент 2.0 покликаний пом’якшити прояви слабкої гнучкості та адаптивності попередньої моделі за рахунок запровадження таких інструментів як система збалансованих показників, Lean& 6 Sigma, теорія обмежень; управління якістю тощо. За рахунок цих інструментів досягається покращення організаційного дизайну, але проблеми ієрархії, гнучкості та адаптивності організацій залишаються. Менеджмент 3.0 розглядає організацію не лише з позицій так званої теорії складності (що пов’язана із загальною теорією систем), але й як динамічну мережу, що самоорганізовується. Ця концепція також тісно пов’язана із інструментами так званого адаптивного управління, що застосовуються у Agile-менеджменті.  Отже, враховуючи специфіку управління проектами розробки ПЗ, а також особливості сучасних організацій, зокрема тих, що функціонують у високотехнологічних галузях, сформувалося ціле сімейство гнучких, адаптивних методів управління, що дозволяють знизити собівартість розробки ПЗ, збільшити рівень задоволеності розробників від процесу роботи, а також покращити фінансові показники.