ДО ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Минуле століття відзначено багатьма глибокими змінами в житті економічних систем, які у своїй сукупності призвели до того, що економічні системи досягли нового, якісно вищого щабля розвитку. В основі механізму такого розвитку посідає трансформаційний процес, який дозволяє людству осмислювати свою потребу в змінах суспільства, періодично відчувати вичерпність потенціалу прогресу, потребу знаходження шляхів і ресурсів для здійснення змін. Уже сам факт того, що економічна система є трансформаційною, дозволяє виділити найбільш очевидну її характеристику - протиріччя між інерційністю динаміки соціально-економічних відносин і якісним характером змін, що відбуваються. Змістом трансформаційної економіки є перетворення системи соціально-економічних відносин. Змінюються практично всі складові економіки: спосіб координації та підтримки рівноваги, відносини власності, тип відтворення, структура виробництва, інститути і право. У зв'язку з цим, представляється вкрай обмеженим фактичне зведення трансформаційних процесів до трьох аспектів - лібералізації, приватизації та стабілізації, що є типовим в роботах багатьох зарубіжних і вітчизняних дослідників.

Ми розглядаємо трансформацію економічної системи в ситуації, де індустріальна економіка переходить до постіндустріальної стадії розвитку.

В цій ситуації економічна система тільки починає відтворення на власній основі. Сам же період переходу характеризується тим, що жодна з присутніх соціально-економічних систем не здатна відтворюватися самостійно. При цьому, внаслідок відсутності лінійності історичного розвитку людства система, яка з'явилася, може бути більш-менш прогресивною порівняно зі старою структурою. Перетин цих двох тенденцій утворює «трансформаційний хрест», що включає нерівномірне синусоїдальне руйнування попередньої системи і розвиток структури, яка з'явилася. У просторі, де ці системи, в основному, врівноважують одна одну, утворюється поле трансформаційної нестабільності [1].

Розвиток творчості, як найбільш поширеної форми продуктивної діяльності, є головною нематеріальною складовою трансформації. На відміну від праці, творчість є вищим і досконалим типом діяльності. Її спонукальний мотив пов'язаний з внутрішніми потребами особистості, прагненням до самореалізації, до розвитку і примноження своїх знань.

Перехід до постіндустріальної стадії розвитку економіки пов'язаний з кардинальними структурними змінами. Досягнення стійких темпів зростання може бути здійснено шляхом вдосконалення систем управління, що будуть відповідати викликам, які з’явилися.

На основі щоденникових записів Маслоу початку 1960-х років сформовано видання, що отримало в першому виданні назву «Еупсихічне управління». У цій роботі представлено погляди вченого на ряд проблем менеджменту, як-то: формування нової освіченої економіки і менеджменту, лідерство, відмінність стилю керівництва на різних стадіях управлінської ієрархії, психологічні характеристики менеджерів і підприємців, соціальне вдосконалення і саме актуалізація особистості.

Маслоу А.А. [2] відзначено, що за мірою розвитку економіки і суспільства, зростання рівня освіти і психічного здоров'я людей відбувається відмова від колишніх авторитарних форм управління і збільшується необхідність використання методів освіченого управління, що стає головною умовою перемоги в конкурентній боротьбі. Еупсихічний, або освічений менеджмент, стає характерною прикметою майбутнього. За Маслоу, освічений підхід найкраще застосовується до стійких, психологічно здорових працівників. Еупсихічний  менеджмент можна застосовувати лише до тих, хто може прийняти на себе відповідальність і користуватися самоврядуванням. Тому Еупсихічне суспільство має складатися з самоактуалізаційних людей. Останне особливо важливо в умовах розвитку цифрової економіки [3], яка розвиваються з експоненційною швидкістю, та потребує набуття громадянами цифрових компетенцій в управлінні підприємствами, в забезпеченні переходу від культу ефективності й раціональності до перенесення акцентів на відкритість, демократизацію, соціологізацію, креативність організаційних процесів, нерівноважність та не лінійність управлінських ієрархічних ланцюгів.