ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК ПЕРСПЕКТИВНА СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО КОМПЛЕКСУ

Анотація

 Розвиток підприємства, що базується на використанні інновацій є найбільш перспективним, зокрема, диверсифікація є одним із підходів, що надає можливість підвищити конкурентоспроможність підприємства. В сучасній Україні процеси диверсифікації пов'язані з пошуком нових конкурентних переваг і напрямів підвищення ефективності діяльності промислових підприємств зайнятих в освоєнні продукції природно ресурсних  комплексів.

Диверсифікація — це стратегія зниження ступеня ризику шляхом розподілу інвестицій чи інших ресурсів між декількома напрямами діяльності.  Теоретична основа диверсифікації неоднорідна, а основні підходи до її дослідження  включають ресурсну теорію, трансакційний і портфельний підходи.  Найбільш обґрунтованим і перспективним підходом визнається ресурсна концепція. Ресурсна теорія, починаючи з роботи Е. Пенроуз «Теорія зростання фірми» [1, с.1027], стверджує, що розвиток компаній пов'язан з використанням наявних у них потенціалів зростання за допомогою диверсифікації [2, с.52].  Сьогодні ресурсна концепція має значний вплив на сучасні уявлення про стратегічне управління, показавши наявність методологічного та інструментального апарату дослідження стратегій диверсифікації. Особливість ресурсного підходу в тому, що тут вид диверсифікації ставиться в залежність від гнучкості ресурсів. Концентрація на своїх сильних сторонах дає можливість підприємству виступати відразу на багатьох ринках і застрахуватися, таким чином, від циклічних коливань на окремих ринках. Коли наявних ресурсів недостатньо для збереження стабільних конкурентних переваг, підприємство повинно з’ясувати, які ресурси потрібно знову відновити або придбати. Якщо в результаті зіставлення продукції, що випускається і наявних ресурсів виявляються надлишкові потужності, то у відповідь на це може бути створено новий підрозділ підприємства, як самостійна господарська одиниця. Якщо ресурсо-орієнтований аналіз процесного ряду виявляє наявність незавантажених ресурсів, то виникає питання про їх використання. Вони можуть бути застосовані не тільки на вже освоєних ринках, але і стати базою для розширення активності підприємства на інших ринках

Аналіз різних видів диверсифікації дає можливість  вибору напрямків диверсифікації, а саме:

- Вертикальна диверсифікація пов'язана зі створенням технологічних ланцюжків «видобуток і переробка сировини - виробництво проміжного продукту - виробництво продукту з високими споживчими властивостями - збут» в повному і в скороченому варіанті з відсутністю будь-яких ланок;

- Горизонтальна диверсифікація  - створюється новий продукт на базі існуючих або нових технологій в рамках основного профілю компанії, розширюються канали збуту продукції, зростають масштаби діяльності;

-  Конгломератна диверсифікація -  зростання компанії здійснюється за рахунок виробництва продуктів, абсолютно не пов'язаних з традиційними для неї продуктами;

 - Перехресна диверсифікація -  відбувається комбінування горизонтальної і вертикальної диверсифікацій, при змішаній - горизонтальної, вертикальної і конгломератної диверсифікації.

Розвиток диверсифікаційних компонентів, забезпечення пропорційності та оптимального поєднання галузей надає нові можливості для комплексного та ефективного використання наявних матеріальних і нематеріальних ресурсів підприємства, організації безвідходного виробництва, використання альтернативних джерел енергії, застосування ресурсозберігаючих технологій.

Отже диверсифікація діяльності підприємств, що є основою стратегічного розвитку природно-ресурсного комплексу в цілому, дозволить найбільш повно і раціонально використовувати природний і виробничий потенціал, розширити асортимент і збільшити обсяги виробництва продукції. Для того, щоб диверсифікація була розумною, її мета повинна бути узгоджена з місією підприємства та з потребами ринку, при цьому максимально ефективно використовуватися ресурси та компетенції підприємства. Тільки за умови ефективного управління, диверсифікація забезпечуватиме отримання суттєвих переваг у конкурентній боротьбі, підвищення фінансово-економічних показників та їх розвиток.