КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ І ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ

Анотація

Проблема підвищення конкурентоспроможності є актуальною для підприємств усіх галузей світового господарства. В умовах розвитку ринкових відносин в Україні вона є вирішальним фактором успіху бізнесу й економічної безпеки. Саме конкуренція є наразі однією з найпопулярніших і обговорюваних проблем. А механізми формування ефективних підходів до вибору конкурентних переваг є найбільш актуальними в економічному середовищі.

В загальному розумінні конкуренція — суперництво між господарюючими одиницями, що мають інтерес у досягненні спільної цілі за умови обмеженості ресурсів.

Щодо конкурентоспроможності підприємства, то це перевага підприємства по відношенню до інших підприємств тієї ж галузі як на внутрішньому так і на зовнішніх ринках.

Конкурентоспроможність підприємства характеризується його можливістю забезпечити:

-      низькі витрати виробництва;

-      унікальність, особливість пропозиції;

-      доступний і якісний сервіс;

-      екооріентація продукції;

-      якість продукції (послуг);

-      своєчасний висновок продукції (послуг) на ринок [1].

Передбачаються три рівні забезпечення конкурентоспроможності організації: оперативний, тактичний і стратегічний.

1. Оперативний — це забезпечення конкурентоспроможності продукції. Відмінною рисою конкурентоспроможності в цьому випадку є показник конкурентоспроможності продукції.
2. Тактичний — це конкурентоспроможність на тактичному рівні, має загальним станом підприємства. Відмінною рисою є комплексний показник стану підприємства.
3. Стратегічний — характеризує формування інвестиційної привабливості підприємства. Головною умовою є зростання вартості підприємства [2].

У науковій літературі існують наступні підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства:

-      структурний, в основі якого є прийняття рішення щодо дотримання тієї чи іншої позиції на ринку. Таке рішення підприємство приймає, виходячи з рівня монополізації галузі, тобто концентрації виробництва і капіталу, бар'єрів для нових підприємств, які вступають в галузевий ринок;

-      ресурсний. Згідно даного підходу рівень конкурентоспроможності підприємства визначається за допомогою аналізу наявних ресурсів і ефективності їх використання;

-      ситуативний. Оцінка конкурентоспроможності підприємства розглядається як процес визначення оцінок результативності ринкових дій в конкретній ситуації, що склалася на ринку;

-      цільовий, який дозволяє розглядати аналіз рівня конкурентоспроможності підприємства як процес визначення оцінок, що відображають економічні результати роботи підприємства в порівнянні з відповідними цільовими показниками конкурентів;

-      якісний, заснований на дослідженні конкурентоспроможності продукції підприємства, що впливає на його загальну конкурентоспроможність;

-      теорії конкурентних переваг. Передбачає встановлення характеру переваги підприємства в порівнянні з конкурентами та дає можливість визначити позицію підприємства на ринку [3, с. 78].

Таким чином, підвищення конкурентоспроможності підприємств є однією з найактуальніших проблем. Необхідне застосування заходів щодо її підвищення. Разом з тим потрібно розвивати ринкову інфраструктуру на споживчому та товарному ринках. Стійке підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств можливо тільки при довгостроковому і безперервному розвитку всіх детермінантів конкурентоспроможності. Це обумовлює необхідність розробки чіткого інструментарію оцінки та підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг, заснованого на взаємозв'язку загальновідомих економічних законів.