ВІД ПРЯМОГО ТА ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ АДМІНІСТРУВАННЯ ДО МОДЕЛЕЙ АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ

Анотація

Головним недоліком практичного застосування інструментарію адміністрування, що використовує менеджмент для забезпечення досягнення бажаного результату, є суб’єктивне одноманіття обмеженого, постійно повторюваного його переліку. Як правило це призводить до не бажання працівників реагувати на адміністративний вплив, відмови виконувати накази або до скритого і навіть відкритого саботажу. Використання тільки однієї групи інструментів, на противагу потенціалу й різноманіття інших, починає розбалансовувати базову цілісність системи адміністративного менеджменту суб’єкта господарювання, стає причиною її деформування або руйнування.

Подолати такі прояви можна шляхом застосування безпосереднього та опосередкованого інструментарію адміністрування у певній конфігурації. При цьому необхідно враховувати стан факторів внутрішнього середовища, вплив факторів прямої і непрямої дії зовнішнього середовища, а також знати особливості та вміти адаптувати інструментарій для ефективного застосування у конкретній виробничій ситуації.

По суті потрібно володіти навичками щодо розробки й фахового використання адаптованих моделей впливу суб’єкта на об’єкт управління. Адаптованість впливу адміністративного інструментарію, у певній конфігурації, надасть можливість оптимальному досягненню якісного кінцевого результату, забезпечуватиме адміністративну стабілізацію. Комплексний підхід до адміністративної стабілізації визначає не тільки системне агрегування і використання прямих й опосередкованих важелів та інструментів, але й усього різноманіття форм і методів стратегічного адміністрування. Фактично це передбачає побудову відкритої моделі адміністрування. Основою такої моделі є опосередкований інструментарій, що використовується у взаємодії з прямими формами адміністративного впливу. Для різностороннього аналізу цих процесів менеджменту суб’єкта господарювання рекомендується створювати інформаційну базу моделей позитивної і негативної практик застосування адміністративного впливу. Це сприятиме вибору апробованої та/або розробці нової моделі, її адаптації і застосування, єдності та універсальності процесу впливу, раціональному використанню напрацьованого потенціалу. Реалізація таких кроків має відбуватися в абсолютно необхідному, органічному і послідовному поєднанні процесів дослідження та об’єктивної оцінки впливу інструментарію адміністрування як на суб’єкт господарювання в цілому, так і на конкретного виконавця у конкретній виробничій ситуації зокрема.

Водночас застосування моделей адміністрування неминуче зіштовхується з необхідністю виявлення і вирішення суперечностей, що виникають між менеджментом різних управлінських рівнів. У зв’язку з цим, на практиці, використання прямого та опосередкованого інструментарію адміністрування, у певній конфігурації, повинно розглядатися в якості фактору, що зумовлює необхідність його постійної адаптації і модернізації, а формування інформаційної бази моделей позитивної і негативної практик адміністративного впливу сприятиме подоланню протиріч, координації дій між учасниками процесу. Разом із тим, потрібно пам’ятати, що у протиріччях формування і застосування моделей адміністративного впливу, об’єктивно закладені найбільш перспективні ресурси розвитку, а також конкурентні переваги підприємств (організацій, установ).

Попри все, першою ознакою ефективності та результативності сучасних моделей адміністрування має стати оптимально-адаптоване поєднання інструментів, засобів, способів, процедур безпосереднього та опосередкованого впливу, що забезпечуватиме раціональну побудову і розвиток організаційних відносин у процесах і системах менеджменту. Таке поєднання повинно представляти унікальну конструкцію, що об’єднує окремі елементи у налагоджений механізм. Для стійкості конкурентних переваг базові процедури такого механізму потрібно постійно модернізувати і наповнювати інноваційними конфігураціями. Саме тому необхідність розробки і використання нових форм впливу, що сприятимуть адміністративній стабілізації і сталому розвитку суб’єкта господарювання, мають стати основою постійно діючої Програми ділової досконалості.

Кожен менеджер, не залежно від місця і ролі в управлінській ієрархії, повинен розуміти, особисто сприймати, знати і навіть відчувати виробничу доцільність, мати відповідний рівень компетенції щодо необхідності використання певної моделі адміністрування, на методологічній основі якої розпочинається формування його впливу на об’єкт управління. На наше переконання такий підхід вимагатиме від менеджменту формувати дисципліноване мислення, при виконанні своїх безпосередніх обов’язків, і спонукатиме, усвідомлюючи всі позитиви і ризики від професійних дій, оперувати лише тими знаннями, вміннями і навичками, що потрібні у конкретній ситуації, з метою реалізації фахових намірів та отримання якісного результату.