КООПЕТИЦІЯ ЯК СИСТЕМА ВІДНОСИН МІЖ СУБ’ЄКТАМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

На даний час на багатьох ринках від локальних до міжнародних загострюється конкурентна боротьба, що змушує компанії проваджувати товарну диференціацію, застосовувати інноваційні інструменти маркетингу, соціальний інжиніринг для приваблення різних сегментів споживачів та захоплення більшої долі ринку. Виходячи з того, що дані інструменти вимагають залучення великої кількості фінансових ресурсів найчастіше фірми конкуренти вдаються до конкурентної співпраці – коопетиції. Термін «коопетиція» (англ. «coopetition») утворений поєднанням двох англійських слів «competition» та «cooperation», що перекладаються як «конкуренція» та «кооперація» відповідно. Лінгвістичний аналіз терміну «коопетиція» дає базові уявлення про природу та сутність даного явища, що виявляє себе у якості симбіозу двох традиційно протилежних понять таких як «конкуренція» та «кооперація». Перше поняття виключає будь-які форми співробітництва, у підсумку, зводячи процес боротьби до формули «виграв–програв», у той час, як друге нівелює будь-які форми суперництва, стимулюючи процеси інтеграції бізнес-процесів обох підприємств. Стратегія коопетиції окрім використання переваг конкурентної боротьби та активного співробітництва вимагає від компанії ґрунтовної оцінки потенційних партнерів, з метою прогнозування можливих ризиків та обсягу додатково створеної вартості у результаті такого партнерства.  Коопетиція являє собою принципово нову форму взаємодії суб’єктів ринку, що передбачає прийняття розробку тактичних та стратегічних рішень одночасно поєднуючи конкурентний та коопераційний підходи. Виходячи з цього можна виокремити наступні типові риси підприємствкоопетиторів [1, c.41]: – наявність спільних цілей підприємств коопетиторів на основі провадження схожих видів економічної діяльності або таких, що мають комплементарний характер; – організаційна структура управління компаній-коопетиторів носить переважно органістичний характер; – тип ринкової структури у якому функціонують компанії, в процесі налагодження конкурентної співпраці, носить другорядний характер; – ступінь залежності двох компаній варіюється на підставі договірних відносин та специфіки окремого виду економічної діяльності; – конкурентна співпраця базується на спільній координації дій та погодженні підприємницьких стратегій. Отже,  коопетицію можна визначити як систему взаємовідносин між двома і більше суб’єктами економічної діяльності, засновану на одночасному поєднанні стратегій суперництва та партнерства, з метою отримання взаємних вигод та конкурентних переваг над іншими учасниками ринку. Зазвичай на ринках з великою кількістю малих підприємств коопетиція носить переважно ситуаційний характер, утім зі збільшенням розміру підприємства формування стійких взаємовідносин на основі коопетиції потребує належної формалізації у вигляді певних організаційних утворень, якими зазвичай виступають стратегічні альянси, патентні пули та спільні підприємства [2, c.169]. Поява теорії коопетиції зробила значний внесок у поняття та практичні аспекти підходів до побудови ланцюга створення цінності, теорію ключових компетенцій, вплинула на розвиток так званих гібридних стратегій, змінила уяву про науково-дослідницькі розробки, управління організаціями та комунікаціями між ними, та дозволяє і далі шукати шляхи зменшення негативних наслідків конкуренції та кооперації, підсилюючи їх позитивні ефекти [6, с.186].