НАПРЯМИ РОЗВИТКУ КАБЕЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Анотація

Сучасна українська кабельна промисловість пропонує вітчизняному виробничо-промисловому комплексу високотехнологічну продукцію. Вона не тільки змогла створити альтернативу імпортним поставкам, а й сформувала інноваційний запас. Але інновації в галузі матеріального виробництва тягнуть за собою значні інвестиції. Без додаткового фінансування неможливе розширення асортименту та вдосконалення існуючої продукції. Тому постає проблема пов’язана з фінансуванням інноваційної діяльності кабельної промисловості.
Основними особливостями функціонування вітчизняної кабельної галузі в сучасний період є: великий асортимент продукції, що випускається; суттєвий вплив постачальників і торгових посередників на виробників і навпаки; основна маса кабельної продукції виробляється на великих і середніх підприємствах; сегментація ринку споживачів продукції привела до змін в структурі самого виробничого сектора [1, с. 239].
Серед основних ризиків в діяльності підприємств кабельної промисловості виявлено: посилення кризових явищ в економіці України; різка зміна курсів валют; необхідність коригування цін на кабельно-провідникову продукцію, внаслідок різких змін цін на сировину та матеріали; практична відсутність інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності; невизначеність результатів інноваційних розробок; відсутність вітчизняних постачальників високотехнологічного устаткування для галузі; відсутність держзамовлення продукції вітчизняних виробників; наявність «сірого» імпорту продукції; обіг на ринку кабельно-провідникової продукції України, що не відповідає ДСТУ; необхідність постійного розширення асортименту за рахунок високотехнологічної продукції зі збереженням позицій її традиційних видів; загострення конкуренції на світовому ринку кабельної продукції [2, с. 55].
До переліку необхідних фінансових ресурсів на інновації у галузі кабельної промисловості віднесено:
 фінансові ресурси на розробку та впровадження нової продукції (а отже й затрати на прогресивні зміни в технології та організацію виробництва);
 витрати на технічне переозброєння (заміна старого обладнання на більш сучасне, оновлення технологій);
 фінансування на розширення виробництва та компанії в цілому (відкриття нових підрозділів, цехів, філіалів);
 фінансування реконструкції (структурні перебудови).
Слід зазначити, що кабельне виробництво має високу матеріаломісткість. В деяких типах продукції, таких як емальовані проводи, вміст міді складає до 90% його ціни. Тобто, важливими є інновації, що направлені на зниження вартості міді. Зниження ціни катанки міді є цінним елементом, що призводить до зменшення собівартості й підвищення конкурентоспроможності виробництва. Однією з інноваційних технологій, що вирішує зазначену проблему, є застосування рециклінгу.
Рециклінг — це вторинна переробка, повернення відходів в той же технологічний процес, що призвів до їх утворення [2]. На основі зазначеної технології значно збільшується економічна ефективність виробництва та вдосконалюється технологічний ланцюжок. Скорочення відходів «у джерела» передбачає зменшення їх загальної кількості та токсичності. За оцінками експертів від 10 до 50% промислових відходів може бути перероблено для вторинного використання. Особливо ефективним є розвиток технологій рециклінгу в кабельному виробництві.
Рециклінг в сучасних умовах являє собою велику проблему, що стоїть перед вітчизняною промисловістю кабелів. Вона вимагає комплексного підходу та системного вирішення технологічних, технічних, економічних, організаційно-правових питань на всіх етапах від організації первинного збору до виробництва. Необхідно створення на якісно новій основі системи переробки сировини, придатного для виробництва кабелів, яка одночасно з рішенням важливої екологічної завдання, сприятиме ресурсозбереження, а також створення нових робочих місць і поліпшення екологічної обстановки в державі.

Науковий керівник: д-р. екон. наук, доцент Кравченко М.О.