ВІД СТРАТЕГІЧНИХ НАМІРІВ ДО ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Стратегія нами розглядається як процес досягнення довгострокових цілей в умовах невизначеності. Зміст даного поняття розглянуто у працях таких відомих науковців, як І. Ансофф, Б. Карлофф, А. Чандлер, Г. Дж. Болт та багатьох інших. Близький до поняття «стратегія» термін «стратагема», який упродовж понад трьох тисячоліть використовується в Китаї як послідовність дій з перехоплення ініціативи та отримання переваг, зорієнтованих на досягнення прихованої мети. При вирішенні окресленого комплексу завдань стратагеми наголос робиться на обов’язковому врахуванні психології поведінки об’єкта, його положенні та інших особливостей ситуації.
Нами свідомо у назві тез вказано на необхідність дослідження стратегічних намірів та їх реалізації, оскільки в абсолютній більшості випадків підготовлені та затверджені стратегії так і залишаються на папері, а працівникам (населенню) через певний час пропонують чергові гасла, чергові обіцянки. Навіть не до результатів, а ще до початку виконання намірів справа не доходить. Науковцями, у т.ч. й автором цих рядків, розроблено, опубліковано, озвучено достатній масив інформації з питань стратегічного управління на різних його рівнях – від домогосподарства, підприємства, регіону, держави до глобального рівня [1]. Безумовно, дослідження продовжуються і продовжуватимуться з питань визначення принципів, ієрархії цілей, завдань, пріоритетів, функцій і методів управління стратегічними змінами, оцінки ефективності виконання запланованих заходів.
Триває дискусія щодо самих дефініцій, які покликані відображати сутність стратегічних намірів у відповідних офіційних документах [2]. При їх створенні використовуються такі поняття, як директива, доктрина, концепція, стратегія, основні засади, програма, план і т.п. На державному рівні використовуються формулювання: «система стратегічних документів», «система програмних документів», «система документів державного стратегічного планування і управління», «комплексна система документів стратегічного планування» тощо. Можливо, на законодавчому рівні варто прийняти відповідні рішення щодо змісту кожного з зазначених понять та їх місця в ієрархії документів. Уточнення можуть бути внесені до існуючих законів і відповідних розпоряджень, а саме: «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про державні цільові програми», «Про державне стратегічне планування», «Про нормативно-правові акти» та ін. Разом з тим, нормативно-правові документи мають виступати лише основою при формулюванні стратегічних намірів. Реалізовувати директиви чи концепції мають конкретні колективи на чолі з конкретними керівниками. Наголосимо, що найкраща стратегія може бути реалізованою при наявності найкваліфікованішого персоналу, очолюваного харизматичною особистістю. Успішна стратегія – це, насамперед, успішний стратег.
Торкнемося конкретики. За даними СБ, у списку країн за ростом ВВП (ПКС) у період 1990-2017рр. (%) Україна знаходиться на останньому, 193-му місці (5%). Середньосвітовий показник – 343%, ЄС – 196%. За даними МВФ (2017р.), за ВВП (ПКС) Україна займає 50-у позицію ($ 370 млрд.) серед 192 країн. Що стосується ВВП (ПКС) на душу населення, Україна у світовому рейтингу займає 114-у сходинку серед 187 країн ($ 8713). У таблиці середніх зарплат в Європі Україна знаходиться на останньому місці (€ 216, 2018р.). У виступі Голови Рахункової палати України, член-кореспондента НАНУ В.К. Симоненка на Парламентських слуханнях з питань інноваційного розвитку України (2009р.) зазначалося: «...за роки незалежності було прийнято близько 500 державних програм, повністю не виконана жодна. У підсумку величезні, за нашими мірками, державні кошти пішли в нікуди. Але я можу стверджувати, що при існуючій системі організації розробки, виконання та контролю ми приречені на невиконання будь-якої державної програми за будь-яких джерел фінансування. Це стосується ... і будь-якої стратегії, затвердженої будь-яким урядом» [3, с. 44]. Отже, йдеться про необхідність створення ефективного механізму стратегічного управління на усіх етапах розробки, прийняття й реалізації управлінських рішень з підведенням підсумків, а також застосуваннім відповідних заходів морального та матеріального заохочення усіх причетних до виконання запланованих дій.