ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЄС

Анотація

Наявність України на ринках ЄС регулюється для всіх країн загальними елементами торгового режиму та численними вибірковими регуляторами, які застосовуються до країн з неринковою економікою та країн, які не є членами СОТ. Загалом ринок ЄС має доволі ліберальний торговельний режим, що характеризується невисоким рівнем середнього імпортного тарифу і немалою часткою імпорту без стягнення мита. Більше того, діє Генеральна система преференцій, якою і користується Україна. Взагалі за останнi роки відбулися певні зрушення в кращу сторону з розвитку зовнішньої торгівлі України з країнами ЄС. Так, впродовж останніх десяти років зовнішня торгівля товарами і послугами України та ЄС зросла на 4,7 млрд. дол., або в 2,7 рази. В результаті імпорт збільшився в 1,5 рази, а експорт - в 2. Зросла і частка країн - членів ЄС у зовнішній торгівлі України [1]. З іншої сторони в окремих секторах економіки ЄС, які уособлюють інтерес для українських експортерів, використовуються захисні протекціоністські заходи. Наприклад, в С/Г спостерігається значна частка так званих пікових тарифiв, які інколи сягають 75%. Що стосується України діють кількісні обмеження імпорту деяких сталеливарних виробiв. Помітною тенденцією є загальне посилення в ЄС значення нетарифного регулювання. На ЄС припадає від 20% до 55% від загальної кількості повідомлень про технічні стандарти та норми, які вводяться в рамках Світової організації торгівлі (СОТ). Більш того, для торгівлi України з ЄС характерна концентрація на невеликій групі країн. На Iталію, Великобританiю і Нiмеччину доводиться майже 60% зовнiшньої торгівлі України з країнами ЄС. Товарна структура торгiвлi України та країн ЄС говорить про її вузький асортимент. В загальному обсязi українського експорту в ЄС більше чверті складають недорогоцiннi метали, 15% - легкої промисловості, 12% - продукція харчової промисловостi i сільського господарства, 16% - мiнеральнi продукти. В цілому понад 70% загального обсягу експорту України в ЄС припадає на галузi з незначним рiвнем технологiчностi. Питома вага експорту приладів, обладнання, машин складає близько 10% [2].
Подальші перспективи розвитку зовнiшньої торгiвлi послугами України з країнами ЄС в значнiй мiрi пов'язані і з реалізацiєю потенцiалу в галузi транзиту енергоносіїв. Європейський ринок вантажних перевезень в напрямі Схiд-Захiд до 2020 року складатиме 358 млрд. дол., значна частина яких може надiйти в Україну [1]. Бiльше того, вважаємо за доцiльне здiйснення наступних заходiв: укладення преференційних угод про торгiвлю послугами i товарами та активiзацiя переговорiв з ЄС про отримання Україною статусу країни з ринковою економiкою та надання преференцiй в торгівлi з ЄС;
- пiдтримка високотехнологiчного експорту шляхом сприяння просуванню, спрощення української продукцiї на зовнішнiй ринок та прискорення процедури експортного контролю;
- забезпечення виконання центральними органами виконавчої влади планiв адаптації нацiонального законодавства до законодавства ЄС;
- прискорення процесу сертифiкації та адаптації системи стандартизації вітчизняних товарiв до процедур i норм ЄС;
- вивчення передумов створення необхiдних передумов для початку переговорів i створення зони вiльної торгiвлi з ЄС з цього питання відразу пiсля набуття Україною членства в СОТ;
- вжити заходи, спрямованi на суттєве збiльшення легальних iнвестицій українських компанiй до країн ЄС з цiллю переважного їх використання для розвитку вiдповiдних сервiсних мереж, маркетингових та пiдвищення конкурентоспроможностi вiтчизняних виробникiв;
- розробка спiльних з вiдповідними службами ЄС заходiв для запобiгання манiпулюванню оцiнками митної вартості при митному оформленні товарiв шляхом запровадження регулярного обмiну вiдповiдною митною iнформацією [2]. Таким чином, ефективна діяльність українських компаній на ринку ЄС перешкоджає складний комплекс негативних факторів економічно-структурного і політично-торгового плану, який вкорінений в проблемах міжнародних конкурентоспроможних українських виробників і стратегіях корпоративного розвитку. Їх подолання вимагає системного підходу та стане можливим під час здійснення корінних структурних перетворень в українській економіці.