СТАЛИЙ РОЗВИТОК ТА ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА НА ТРАНСКОРДОННИХ ТЕРИТОРІЯХ (СХІД-ЗАХІД)

Анотація

Транскордонні території завжди більш вразливі до впливів на регіональний розвиток, які генеруються зовнішніми обставинами чи внутрішніми причинами. Україна має два різні ситуації щодо впливів на сталий розвиток. Перша ситуація пов’язана з трудовими міграціями в західному напряму, передусім в Польщу. Друга – з військовим конфліктом на Сході держави. Сталий розвиток для західного напряму може бути наближений через вирішення низки специфічних проблем:
Створення сприятливих умов для бізнесу з європейських держав, передусім, з боку Польщі, до якої спрямовується найбільше українських заробітчан (за словами Міністра соцполітики А.Реви тільки в Польщі працює близько 2 млн. українців [1], всього для тимчасових заробітків в держави ЄС виїжджають (чи постійно перебувають поза межами України) від 7 до 9 млн. українців, що становить критичну кількість працездатного населення). Регіональна та державна політика для прикордонних західних територій має спрямовуватись на максимальне залучення європейського бізнесу для створення саме на теренах України робочих місць. Для того можливо використовувати: податкові пільги та податкові канікули, на протязі 2-3 років не проводити перевірки малого та середнього новоствореного бізнесу, за умов відсутності кримінальних злочинів. Надавати можливість доступу до пільгових чи здешевлених кредитів для інноваційної діяльності та розвитку зеленого бізнесу. Надавати державні гарантії під реалізації спільними підприємствами інфраструктурних та природоохоронних проектів.
Східний напрям. Сталий розвиток територій, що знаходяться під впливом військово конфлікту на Донбасі має суттєві виклики з боку невизначеного стану територій, які не контролюються Україною. Виклики сталому розвитку концентруються навколо наступних проблем – політичних, соціально-економічних (безробіття, призупинка чи ліквідація виробництв, незбалансованість бюджетів окупованих теритоій тощо) та екологічних.
До початку військового конфлікту, в Донбасі було 4240 потенційно небезпечних об'єктів (ПНО), в т.ч. 227 шахт, 174 гідротехнічних об'єктів, 784 АЗС, 15 кар'єрів, 13 залізничних станцій, 128 мостів і шляхопроводів, 18 магістральних трубопроводів, 4 родовища нафти. 2160 об'єктів мали статус вибухо-, 24 - радіаційно 1320 - пожежо-, 176 - гідродінамічно-, 34 - біологічно і 334 хімічно небезпечних. Сьогодні визначено 176 ПНО, з яких 99 розташовані на непідконтрольною території .
Найбільш небезпечними і актуальними техногенним загрозами для Донбасу є:
• затоплення шахт внаслідок відключення постачання електрикою і припинення відкачки вод;
• ризик порушення основного каналу водопостачання регіону;
• забруднення поверхневих і ґрунтових вод;
• викиди токсичних хлор-вмисних речовин;
• хімічне і радіоактивне зараження навколишнього середовища;
• зміни фізико-хімічних властивостей та просідання ґрунтів під житловими зонами та об'єктами критичної інфраструктури.
У аналітичній доповіді Центру Разумкова «Війна на Донбасі: реалії і перспективи врегулювання» [2], за участі авторів (Хлобистов Є., Потапенко В.) зазначається, що Донецький вугільний басейн являє собою гігантську техногенно-геологічну систему, в якій більшість шахт мають між собою гідравлічний зв'язок. Таким чином, закриття будь-якої шахти призводить до заповнення підземних порожнин шахтними водами і, відповідно, до просідання ґрунтів, а це, в свою чергу, – до пошкодження споруд, будівель і комунікацій населених пунктів. За інформацією заступника Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Ю.Гримчака [3], в цілому, по Донбасу, просідання ґрунту досягають 10-15 см. В Луганській області 6 шахт, пов’язаних між собою гідрологічними зв’язками – 3 на підконтрольній частині України, 3 - на окупованій.
Це означає, що подолання сталий розвиток транскордонних територій уможливлюється подоланням специфічних проблем та загроз, які мають розв’язуватись в межах особливої політики регулятивного стимулювання, фінансового сприяння та політичного узгодження. В межах чинних інституцій це важко зробити, бо відповідні повноваження не прописані у функціональних обов’язках та завданнях державних службовців. Тому це має бути завданням спеціальних уповноважених уряду та місцевих адміністрацій зі сталого розвитку, екологічної безпеки та європейської інтеграції.