ІНВЕСТИЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

В умовах глобальної конкуренції зростає роль прямих іноземних інвестицій, яка полягає у залученні не лише необхідних обсягів капіталу, а й сучасних технологій, методів управління та висококваліфікованих менеджерів. Створення відкритої, експортоорієнтованої моделі економіки України залежить від ступеня активності вітчизняних та іноземних інвесторів, інтенсивності міжнародного руху капіталів та поділу праці. Прямі іноземні інвестиції виступають стимулятором економічного розвитку, тому підвищення інвестиційної привабливості України є одним із стратегічних завдань держави, від реалізації якого залежить можливість стабілізації та зростання національної економіки. Досліджувану категорію визначено як внесення різних типів цінностей (майнових та немайнових) суб’єктами інвестиційної діяльності в об’єкти підприємницької діяльності, що зумовлює розширення виробництва на світовому ринку та є передумовою одержання додаткового прибутку або соціального ефекту [1].  Інвестиційне середовище – це сукупність політичних, правових, економічних і соціальних умов, які забезпечують і сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних та іноземних інвесторів [2]. Реалізація експортної діяльності підприємств лежить в межах їх експортного потенціалу, який полягає у спроможності сукупного виробництва певної країни в цілому виробляти необхідну кількість конкурентоспроможних товарів для зовнішнього ринку. Важливо наголосити, що розвиток експортного потенціалу підприємств прямопропорційно залежить від стану інвестиційного середовища України та обсягу інвестиційних потоків.  За період 2013-2017 рр.. простежується скорочення дефіциту державного бюджету на 2,85% до 1,6%, разом з цим, МВФ прогнозує зростання дефіциту консолідованого бюджету України в найближчі два роки (дефіцит бюджету 2018 р. складе 2,5% ВВП, у 2019 р. – 2,6% ВВП, у 2020 – скорочення до 2,3% ВВП). Зовнішній борг України зріс майже удвічі, станом на кінець 2017 р. становив 72,0% від ВВП. Обсяг ВВП України має тенденцію до зростання більше ніж на 100 % та становив у 2017 р. 2982,9 млрд. грн. (106,5 млрд. дол.. США), його значення є низьким (ВВП Польщі 526 млрд. дол., Франції – 2806 млрд. дол., Німеччини – 3730 млрд., дол., США – 16768 млрд. дол.). Простежується негативна тенденція сальдо зовнішньоторгового обороту країни, це пов’язано з тим, що сукупний експорт товарів за період 2013-2017 рр.  скоротився на 31,71 %, у регіональному вимірі загальний обсяг експорту зріс до країн ЄС на 2,4% (частка –  40,5% ), скоротився до країн СНД на 72,7%, у 2017 р. найбільшим ринком збуту українських товарів були країни ЄС – 40,5 %, Азії – 30,0 %, тоді як питома вага СНД становила лише 16,0%. Сукупний обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України за 2017 р. становив 39144,0 млн. дол. США, за період 2013-2017 рр.. спостерігається тенденція до скорочення обсягу надходження іноземного капіталу на 24,4%, причиною цього є несприятливий інвестиційний клімат країни (політична й економічна нестабільність, недосконалість митної, фіскальної політики, нерозвиненість інвестиційної й логістичної інфраструктури). У 2017 р. країнами ЄС інвестовано 70,2% загального обсягу акціонерного капіталу, з інших країн світу – 29,8% [3]. При оцінці інвестиційного середовища України, досліджено її місце в світових рейтингах. За Індексом глобальної конкурентоспроможності у 2017 р. Україна втратила 5 позиції (через незадовільні показники складових макроекономічного середовища та рівень розвитку фінансового ринку) та займає 81 місце. За Індексом інвестиційної привабливості у 2017 р. Україна зайняла 134 місце із 174 країн (погіршила свій показник на 4 позиції у порівнянні з 2016 р.), у  рейтингу Doing Business-2017 зайняла 80 місце. За оцінкою ЄБА отримала – 3,15 балів з 5, це більше ніж у 2013 р. на 48%. За Індексом прямих іноземних інвестицій Україна покращила позиції із 0,142 у 2013 р. до 0,124 у 2017 р. [4]. Для стимулювання іноземних надходжень необхідно здійснити ряд заходів щодо зміни інвестиційної політики держави: боротьба з корупцією,  люстрація судової, правоохоронної і податкової систем, формування національних ринкових інститутів, необхідних для підтримки експорту, дерегуляція і зниження податкового тягаря для малого і середнього бізнесу. Впровадження сформованих рекомендацій  у перспективі призведе до поліпшення загального бізнес-середовища та розвитку експортного потенціалу.