ВИБІР СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

В сучасних ринкових умовах високий рівень прибутку, мінімізація витрат, ефективне використання ресурсів, стабільне економічне зростання – є головною метою підприємств для досягнення конкурентних переваг в довгостроковому періоді. Наразі вітчизняний ринок товарів та послуг є досить містким. Тож утримання або ж досягнення конкурентоспроможних позицій неминуче можливе лише за розширення ринків збуту та виходу на міжнародну арену. Стратегія розвитку ЗЕД повинна бути спрямована на збереження лідерських позицій у світовому виробництві тривалий час. Прикладом товару довгого життєвого циклу, розробленого в Україні, який набув світового визнання, є комплекс машин та технології контактного стикового зварювання методом імпульсного оплавлення, винайденим в інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України. І машини, і ліцензії на ці установки протягом багатьох років купують іноземні підприємці, що свідчить про успіх розвитку такої стратегії. На сьогодні процес розвитку зовнішньоекономічної діяльності та освоєння вітчизняними товаровиробниками світових ринків супроводжується значними перешкодами, які обумовлені недосконалістю форм фінансових розрахунків, нерозвиненістю транспортної і ринкової інфраструктури договірно-правової бази, практики регулювання митних процедур і оподаткування [3]. Усе це є показниками неефективної стратегії розвитку ЗЕД українських підприємств. Розробка та впровадження стратегії – це досить логічні та взаємозалежні кроки при прийнятті рішень. Першим етапом є стратегічний аналіз, який надає можливість оцінити наявне становище и обрати напрямок руху підприємства в довгостроковій перспективі. Напрямок розвитку та методи його досягнення формуються на основі тенденцій галузі, в якій функціонує підприємство, його сильних та слабких сторін, а також можливостей і загроз внутрішнього та зовнішнього середовища. Можна виділити два типи стратегій розвитку ЗЕД українських підприємств на зовнішніх ринках, які суттєво різняться між собою за основними цілями та методами впровадження й  реалізації. Перший напрям розвитку характеризується отриманням максимального прибутку сьогодні, до того ж будь-якими шляхами. Другому варіанту розвитку подій характерне стабільне зростання бізнесу у визначеному напрямку та стилі. Основною метою, з якою підприємства виходять на зовнішній ринок, є максимізація прибутку за рахунок використання ефекту масштабу. Досягнення цієї мети не вичерпує всіх елементів мотиваційного механізму, який складається із конкретних збуджувальних мотивів: – спонукальні мотиви (наприклад, обмеженість та відносно низькі можливості розширення внутрішнього ринку); – мотиви, що викликають сумнів (наприклад, виявлення рівня прибутку від ЗЕД нижче очікуваного) [1, с. 17-20]. Проникаючи на зовнішні ринки доцільно зосередити увагу на тих сегментах, в яких підприємство зможе ефективно використати свої переваги, які мають невисокий рівень розвитку чи тільки починають свою діяльність. В даному випадку лідируючі позиції можна отримати за рахунок зосередження місцевих фірм чи міжнародних конкурентів на інших питання, що спричиняє слабку підготовку до конкурентної боротьби. Або ж навпаки проникати на зовнішні ринки з високим рівнем конкуренції, наслідуючи багатонаціональні компанії.  До важливих елементів, які визначають стратегію розвитку ЗЕД підприємства, належать: – конкурентні переваги та цілі компанії; – основні цілі та мотиви керівництва; – кваліфікаційний рівень трудових ресурсів; – зобов’язання; – ступінь залежності від зовнішнього середовища; – час; – показники результатів аналізу портфеля продукції; – альтернативні варіанти стратегії[2]. Основні питання, на які стратегія розвитку ЗЕД має надати питання- це «який» і «як»: який ринок обрати, які конкурентні переваги можна одержати, якою буде ціна товару (послуги), що пропонуються, яким чином можна випередити конкурентів на зовнішніх ринках тощо. Отже, для розвитку зовнішньоекономічної діяльності  підприємству дуже важлива наявність продуманої, обґрунтованої стратегії розвитку своєї діяльності в майбутньому. На сьогодні тільки керований та коректований розвиток може носити стійкий характер. Обрана індивідуальна стратегія допомагає виявити приховані тенденції розвитку, а також більш широко оцінити потенціал підприємства.