ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Аграрний сектор України в останні роки позиціонує себе чи не найважливішою галуззю національного господарства, оскільки забезпечує задоволення найпершої потреби людини – потреби в їжі, а на рівні держави виступає головним постачальником валютних надходжень до бюджету країни завдяки потужному експортному потенціалу. Становлення ринкової економіки в Україні спричинило лібералізацію зовнішньоекономічних відносин та дало підстави підприємствам самостійно обирати їх форми та напрями. Разом з цим на рівні організацій – суб’єктів господарювання – загострюється проблема формування ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю, яке б забезпечувало її прибутковість, незалежно від обраних напрямів міжнародних економічних відносин, що формуються та реалізуються Україною. Тому для кожного підприємства дуже важливо оцінювати стан менеджменту виробничої діяльності та перспективи розвитку ЗЕД в умовах глобальних викликів. Для того, щоб ефективно функціонувати підприємству усіх форм господарювання, слід знаходити додаткові резерви для забезпечення стабільного збуту продукції, що виробляється, а також здійснювати пошук нових напрямів діяльності, які б давали постійні фінансові надходження та створювали умови для забезпечення стійкого становища на ринку. В умовах розвитку відкритості національної економіки, входження на вітчизняний ринок іноземних підприємств, посилення конкуренції на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, а також в умовах реалізації інтеграційних прагнень України у світовий простір, ми вважаємо за доцільне проаналізувати можливість підприємств диверсифікації своєї діяльності та освоєння нових її видів. Об’єктом поглибленого емпіричного дослідження нами обрано державне підприємство «Дослідне господарство «Інституту сільського господарства Північного Сходу» НААН України». Головна місія підприємства – бути регіональним науково-консультаційним центром з практичного запровадження досягнень науки і передової технології з важливих напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва, а також здійснювати виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, транспортні послуги, оптову та роздрібну торгівля, інформаційнорекламну діяльність та інші види, не заборонені Законом. За досліджуваний період підприємство функціонувало ефективно; площі земельних угідь є стабільними і становлять 1750 га. Основними сільськогосподарськими культурами є зернові і зернобобові, кукурудза на зерно, соняшник та кормові культури. Середньооблікова чисельність працівників є стабільною і становить 130 осіб. В структурі товарної продукції найбільш питому вагу у 2017-2018 рр. займала продукція тваринництва – 65,44%; рослинництво – 34,35%, продукція власної промислової переробки та інша продукція, роботі послуги займають незначну питому вагу (0,25% та 0,96% відповідно). Виробництво валової продукції сільського господарства в порівняльних цінах за останні п’ять років в розрахунку на одного середньорічного працівника виросло в сім разів і склало в 2017 р. 114 тис. грн.. Дослідження показали, що в цілому ситуація може вважатися задовільною, тому що вартісні показники результатів господарювання є достатньо високими. Втім в підприємстві є невикористані резерви. Зокрема, не приділяється належної уваги формуванню стратегії виходу підприємства на зовнішні ринки, а також диверсифікації та освоєнню виробництва нових видів продукції. З метою усунення виявлених недоліків та вдосконалення управління ми пропонуємо наступне. Важливим напрямком вдосконалення менеджменту підприємства в умовах розширення ЗЕД є диверсифікація продукції – розширення номенклатури та приведення її до максимального стану готовності, що дасть можливість заявити про себе не як про постачальників мало обробленої сировини, а дійсно як про виробника конкурентоспроможної продукції. З цією метою нами пропонується в підприємстві організувати переробку зерна на борошно вищого ґатунку з послідуючим експортом його на зовнішні ринки, зокрема, до Китаю. Усі передумови для реалізації цієї ідеї є: Україна щорічно експортує близько 44 млн т. борошна – тобто, у світі є стійкий стабільний попит. Виконані розрахунки показали, що вартість проекту створення підрозділу з виробництва борошна становить 780 тис. грн., а він окупиться за 22 місяця функціонування млину при ціні реалізації однієї тонни продукції за ринковими цінами. Важливим чинником ефективності управління є також спрощення і удосконалення процедури оформлення митних документів і отримання дозволів у фітосанітарних та інших інспекцій, але ці питання на даний момент вирішуються на державному рівні. Головне – підвищити управління якістю продукції на підприємстві та виробляти борошно відповідно до світових стандартів якості.

Науковий керівник д-р. екон. наук, професор Михайлова Л.І.