ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Стрімкий розвиток науки та техніки стає одночасно як джерелом нових можливостей, так і створює нові проблеми для економіки країни на шляху свого розвитку. Використання новітніх технологій лідерами ринку дозволяє їм примножити власні прибутки, збільшивши таким чином розрив між ними та менш інноваційними підприємствами. Глобалізаційні процеси в поєднанні з мінливістю бізнес-середовища зумовлюють необхідність постійного оновлення наявних теоретичних концепцій управління підприємствами. За визначенням значної кількості вчених, глобалізацію неперервно пов’язують з комп’ютерними технологіями: «Глобалізація - це процес, пов'язаний із прогресом інформаційних технологій, які надають процесу інтернаціоналізації світової економіки нові якості» [1]. Для підприємств це означає зниженням бар’єрів для ведення діяльності, але в той же час призводить до зростання невизначеності. Загалом, до позитивних наслідків глобалізації для суб’єктів мікрорівня можна віднести зростання ємності ринків; нові можливості розвитку підприємств; зростання продуктивності виробництва; більш ефективне використання наявних у підприємства ресурсів. До негативних наслідків відносяться посилення конкурентної боротьби; підвищений вплив зовнішніх факторів на підприємство; зростання кількості інформації та ін. [2] На сьогоднішній день основним пріоритетом розвитку вітчизняних підприємств є підвищення власної конкурентоспроможності, використовуючи наявний технічний та інтелектуальний потенціал країни та примножуючи його. В той же час необхідно розуміти, що економічне зростання повинне досягатися за допомогою інтенсивних, а не екстенсивних дій. Передумовою успіху в боротьбі з іноземними конкурентами повинна бути реалізація наявних можливостей у вітчизняних підприємств, до яких відносяться можливість залучення дешевшої робочої сили, ніж в розвинених країнах, розуміння особливостей ринку, гнучкість у виборі стратегії розвитку. В зв’язку з тим, що промисловість відіграє найважливішу роль в індустріальному розвитку, а також є рушієм новітніх технологій та прогресу, її розвитку приділяється значна роль. Через низку причин, українські промислові підприємства менш конкурентоспроможні на світовому ринку. До проблем виробництва вітчизняних підприємств можна віднести: - високий рівень виробничих витрат; - високий рівень конкуренції з боку закордонних товарів-конкурентів; - слабко розвинена інфраструктура; - низький рівень приватних інвестицій, в тому числі закордонних; - недостатній рівень розвитку інноваційних виробництв та ін. Загалом ці фактори ведуть до підвищення операційних витрат при незмінному рівні продажів, що перешкоджає розвитку як підприємств, так і економіки країни в цілому [3]. За роки незалежності, в Україні домінували економічні інтереси, тобто інтереси бізнесу. Лише на деяких етапах розвитку були спроби збалансування інтересів розвитку та соціальних інтересів населення. Проте, кризові явища в економіці показали, що подальші структурні зміни, як елемент промислової політики країни неминучі, оскільки частка промисловості в загальній структурі ВВП у 2016 році становила 20.9%, що не відповідає рівню промислово-розвинених країн. До того ж, варто звернути увагу на рівень зношення основних засобів виробництва (близько 58% 2017 році) та істотне звуження обсягів добувної промисловості, яке опосередковано впливатиме на інші, в тому числі високотехнологічні, галузі.