ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ШЛЯХОМ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ

Анотація

В сучасному світі, в эру глобалізації та постійно зростаючої конкуренції, інновації виступають головним фактором у забезпеченні конкурентоспроможності національних підприємств. Країни, які володіють низкою інноваційних конкурентних переваг, характеризуються швидкими темпами зростання економіки, залученням інвестицій та загальною успішністю національних економік. Одною з головних проблем України є не здійснення програм з систематичного інноваційного розвитку економіки, через що спостерігаються низькі показники розвитку країни та значне відставання від країн сусідів. Тому стратегічним завданням влади повинно стати розробка інноваційної структури розвитку держави, для забезпечення зростання конкурентоспроможності українських підприємств шляхом сприянню підвищення їх інноваційної активності. Для сучасної світової економіки характерний значний відрив найбільш розвинених країн від країн, що розвиваються. Це викликано тим, що в структурі їх економіки значну частину займають найбільш рентабельні галузі, тобто з великою часткою доданої вартості, це як правило високотехнологічне виробництво, з винесенням за межі країни промислового виробництва та зосередження в країні головних фінансових потоків.[1, с 29-35] Використання інноваційного підходу до розвитку економіки є саме тим фактором який забезпечує високу конкурентну позицію на ринку, оскільки конкурентоспроможність та інноваційна діяльність тісно пов’язані. Інновації поділяються на зростаючі та радикальні. Ці два види інновацій однаково впливають на сфери які є ключовими для конкурентоспроможності економіки, а саме: економіку держави, підприємства та їх бізнес процеси, товари та послуги. Зростаючі інновації впливають на удосконалення існуючих зав’язків між структурними одиницями економіки. Радикальні інновації створюють нові ринки. Проведений аналіз освоєння випуску інноваційної продукції на промислових підприємствах за 2000-2013 роки показав, що інтенсивне освоєння відбувалось в 2000-2003 роках, а найбільше за 2003 рік, що склало 22847 видів продукції, але одразу після цього відбулось різке скорочення обсягів випуску, а найменша активність підприємств була в 2006 та 2010 роках, що склало 2408 видів продукції. Після 2012 року спостерігаємо повільне, але стабільне збільшення цього показника. [2] В динаміці частка інноваційної продукції відносно промислової показує, що найбільший сплеск був у 2001-2002 та 2006-2007 роках (6-8 %), але після 2007 року частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової почала зменшуватися, а в 2013 році склала всього 3,3%.[2] Таким чином, можна зробити висновок, що значний вплив на розвиток інноваційного потенціалу підприємства здійснюють фактори ринкового середовища, найважливішим з яких є державна політика. Слабкою ланкою в розвитку інноваційного потенціалу підприємств України є: [3, с. 115] 1. Відсутність ефективного організаційно-економічного механізму управління. 2. Нестача фінансових коштів. 3. Відсутність методики комплексного оцінювання інноваційного потенціалу підприємств. 4. Неефективна робота маркетингової служби. 5. Недосконалість мотивації персоналу Розробка та реалізація програм направлених на інноваційний розвиток, повинно стати основою нового курсу держави. Необхідно змінити структуру економіки та переорієнтувати її на переливання капіталу у високотехнологічні галузі промисловості, та автоматизацію промислових та сільськогосподарських процесів, для зниження собівартості, збільшення якості і як результат підвищення рентабельності української продукції на світовому ринку. Достатній рівень інноваційного розвитку дозволить вільно конкурувати на світовому ринку з найбільш розвиненими державами.