СВІТОВІ МОДЕЛІ НАУКОВО-ІННОВАЦІЙЦНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Забезпечення динамічного стійкого розвитку сучасної економіки відбувається за рахунок повсюдного впровадження інновацій. В силу нерівномірного розвитку інноваційної економіки в різних країнах світу і географічних особливостей сформувалися унікальні моделі інноваційної діяльності.[1] Наразі вирізняють чотири моделі науково-інноваційного розвитку: євроатлантична, східноазійська, альтернативна та модель потрійної спіралі. Євроатлантична модель передбачає наявність усіх стадій інноваційного циклу: від виникнення інноваційної ідеї до виробництва готового продукту. Вона характерна для Західної Європи. Сьогодні інноваційна система у Швеції, Нідерландах, Данії, Швейцарії, Фінляндії направлена на розвиток університетської фундаментальної науки за допомогою бюджетного фінансування. Особливе місце діяльності національним академіям наук, основний обсяг прикладних досліджень фінансується грантами і проектами з транснаціональними корпораціями.[2] Особливістю східноазійської моделі є те, що фундаментальні дослідження проводяться в інноваційних лабораторіях великих корпорацій. Велика частка прикладних досліджень фінансується приватним сектором. Ключовий інструмент забезпечення ефективної інноваційної діяльності - формування команд розробників з числа співробітників різних підрозділів компанії. В результаті інноваційна техніка або технологія в японській компанії - це результат активної творчої діяльності всіх співробітників, що входять в команду розробників. Альтернативна модель застосовується в сільськогосподарських країнах, які не мають потенціалу в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та багатих природних ресурсів.. Такі країни концентрують зусилля на підготовці кадрів у сфері економіки, фінансів, менеджменту, соціології та психології праці. До цієї моделі відносять інноваційні системи Таїланду, Чилі, Туреччині, Португалії і т.п. Таїланд і Чилі при організації інноваційної діяльності зосереджуються на розвитку менеджменту сільськогосподарських галузей, а також на запозиченні нових технологій у інших країнах [3]. Модель потрійної спіралі є новою моделлю науково-інноваційного розвитку, заснованою на євроатлантичній модель. Модель описує взаємодію трьох основних інститутів суспільства, а саме науки, держави і бізнесу - на різних етапах створення інноваційного продукту. . Якщо в індустріальну добу взаємодія між трьома інститутами була лінійною, то зараз іі можна порівняти зі зчепленням спіральних структур ДНК. Модель дозволяє державі і бізнесу переймати і утримувати ключові характеристики одне одного. Класичним прикладом інноваційного розвитку за принципом потрійної спіралі є створення Силіконової долини в США. Всебічна підтримка та заохочення наукової діяльності - основне завдання уряду США для активізації інноваційного потенціалу науково-дослідного сектора і підприємництва [4]. Отже, наразі не існує ідеальної моделі науково-інноваційного розвитку економіки, яка могла б стати основою для становлення інноваційних економік кожної країни. Кожна країна з розвиненою економікою пройшла свій шлях становлення інноваційної економіки. Ключовими факторами інноваційного розвитку промислового сектора є різні інструменти державного стимулювання. Світова практика доводить необхідність взаємодії держави, суб'єктів бізнесу, науки та освітніх установ для створення єдиного інноваційного простору.