ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ:ПЕРЕШКОДИ І СПОСОБИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Анотація

Однією з пріоритетних цілей розвитку підприємницької діяльності сьогодні є перехід до інноваційного шляху розвитку.Актуальність цієї теми обумовлена рядом чинників. Передусім, тому, що розробка інноваційних проектів продиктовано вимогами сучасного бізнесу. Інноваційні проекти, їх втілення в нових продуктах і новій техніці є основою економічного розвитку підприємства та отриманні переваги в конкурентній боротьбі. Інноваційний проект - це система взаємопов'язаних цілей і програм їхнього досягнення, що являють собою комплекс науково-дослідних дослідно-конструкторських, виробничих, організаційних, фінансових, комерційних та інших заходів, відповідним чином організованих, оформлених комплектом проектної документації і забезпечуючих ефективне вирішення конкретного науково-технічного завдання (проблеми), вираженого в кількісних показниках, і приводить до інновації. [1, с. 127]. Аналіз управління інноваційними проектами на вітчизняних підприємствах дав змогу виділити такі загальні проблеми: нерозуміння важливості поліпшення комунікацій між персоналом; бюрократизація; слабкий контроль над взаєминами з партнерами; неготовність до мінливих умов ринку; неготовність до впровадження інновацій в управлінні як із боку керуючої, так і з боку керованої сторони;; недосконалість економічної та матеріальнотехнічної бази підприємства. Вітчизняні підприємства надають перевагу купівлі нових технологій за кордоном, аніж замовити в українських науково-дослідних центрах. Це зумовлено, по-перше, недовірою до якості розроблених вітчизняних технологій, по-друге, незнанням підприємців про існування потрібних їм, можливо, навіть уже розроблених, технологій. [2, с. 161]. Серед головних чинників, що перешкоджають розвитку інноваційних проектів в Україні, можна виділити: – неефективне використання коштів на інновації, адже часто має місце спрямування інноваційних коштів на проекти, які не мають інноваційного характеру; – відтік з України кваліфікованих кадрів, стрімка деградація матеріально-технічної бази наукових досліджень, переважне впровадження запозичених технологій не найвищого рівня новизни; – відсутність попиту на науково-технічні розробки з боку держави та приватного сектору; – слабкий взаємозв’язок науки та бізнесу, що призводить до низького рівня комерціалізації інновацій; – відсутність ефективних економічних стимулів до оновлення основних фондів та здійснення інвестицій у розвиток інноваційного потенціалу; – непослідовність дій держави щодо підтримки суб’єктів інноваційної діяльності. [3, с. 117]. Таким чином, основними напрямами активізації інноваційної діяльності на вітчизняних підприємствах з метою покращення якості інноваційних проектів є обов’язковими такі дії, як поліпшення системи мотивації та стимулювання в інновацій сфері як на рівні підприємства, так і на рівні держави, впровадження системи безперервних покращень, залучення приватних інвесторів до бізнесу, основним напрямом якого є інноваційна діяльність. Зі сторони держави, ваговими фінансовими інструментами підвищення інноваційної активності є податкові важелі, а саме надання податкових пільг компаніям, які займаються інноваційними розробками, податковий інноваційний кредит, програми, спрямовані на створення нових малих інноваційних підприємств при науководослідних установах . Отже, на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки найбільш прийнятними для інвестування мають бути проекти з високим інноваційним потенціалом. Епоха безперервного технологічного прогресу скеровує увагу споживачів на нові, більш технологічні продукти і послуги, тому питання розробки і реалізації інноваційних проектів набувають особливого значення. Плідна інноваційна діяльність та результативне управління нею є підґрунтям процвітання України.