КЛЮЧОВІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Анотація

Взаємозв'язок стратегії та інноваційної діяльності промислового підприємства є складним і неоднозначним. Це повязане з тим, що мета інноваційної діяльності – досягнення поставлених цілей, а з іншого боку існує можливість отримання результатів, що здійснюють позитивний вплив на стратегію підприємства, що сприятиме підвищенню його інноаційної активності. Таким чином, для забезпечення результативності на всіх стадіях забезпечення зідйснення інноваційного процесу підприємству необхідно конкретизувати власні цілі. Підвищення інноваційної активності сучасного промислового виробництва неможливо без використання «людського капіталу» і його наукових знань, що втілюються в наступних інноваціях. З огляду на те, що результативність стадій інноваційної діяльності досягається шляхом творчої активності самих працівників, її складно збільшити орієнтуючись лише на раціональне управління та організацію праці. Крім того, необхідно враховувати те, що часто деякі фахівці можуть втратити свої навички, відновлення яких потребує певного часу, підвищення кваліфікації, регулярного проведення атестації зайнятих інноваційною діяльністю працівників, що дозволить підтримувати рівень їх кваліфікації. Крім того, стимулювання в рамках програми інноваційної діяльності має бути спрямоване на забезпечення сприятливих умов фінансування для найбільш оптимальних проектів відповідно до пріоритетів розвитку підприємства. Це дозволить: - внести елемент конкуренції між окремими проектами; - створити на промисловому підприємстві сприятливий клімат; - забезпечити активну роботу щодо освоєння інновацій. Для найбільш раціонального стимулювання інноваційної активності можна застосувати принцип інноваційної номенклатури.[1, с. 1-2] Основні засади підвищення інноваційної активності на вітчизняних підприємствах: 1) зміна законодавчої бази в системі стимулів і пільг інноваційній діяльності; 2) підготовка висококваліфікованого персоналу; 3) активізація міжнародного науково-інноваційного співробітництва; 4) розвиток фінансово-кредитних інститутів, що сприяють фінансуванню інноваційних проектів; 5) створення інноваційної інфраструктури на рівні держави; 6) створення привабливого інвестиційного клімату щодо впровадження нововведень на підприємстві [2, с. 22]. Період життєдіяльності підприємства вцілому та рівень інноваційної активності на підприємстві залежить від дій керівника щодо підтримки динамічного стану та формування основи подальшого зростання і розвитку. Однією з головних завдань керівника є підтримка системи на належному рівні. У цьому процесі, безсумнівно, ключову роль відіграє сформований, кваліфікований персонал компанії, який є носієм знань виробництва, технології, особливостей підприємства. Система приводиться в рівновагу з метою забезпечення управління нею в повному обсязі. Але з моменту стабілізації системи починаються процеси стагнації, які можуть привести до руйнування системи в цілому. Таким чином, ставиться завдання виведення системи з рівноваги, система безперервного поліпшення є постійно діючим фактором, який створює такі умови для розвитку підприємства: - на постійній основі розробляються і приймаються рішення про створення та промислове освоєння нової продукції; - випуск нової продукції супроводжується постійною зміною, коригуванням не тільки технологічної, а й управлінської системи [3, с. 180]. Таким чином, для підвищення інноваційної активності доцільно: удосконалити законодавство в сфері пільгового оподаткування підприємств, які здійснюють інноваційну діяльність, створити умови розвитку інноваційної інфраструктури, сприяти фінансовому забезпеченню інноваційної діяльності з боку держави, забезпечити сприятливий клімат для повернення коштів інвесторам.