ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ

Анотація

Досвід успішних структурних змін в економіці розвинених країн показує, що ключовим аспектом реструктуризації є підтримка експортоорієнтованого економічного зростання. Експорт на практиці сприяє конкурентоспроможності підприємств, стимулюючи збільшення виробництва конкурентоспроможних товарів.

Розвиток експортних відносин з іншими країнами дозволяє компаніям підтримувати наявний стан або нарощувати виробничі потужності, які часто залишаються неактивними через низькооплачуваних клієнтів на внутрішньому ринку, через розширення ринку. Тому успішне вирішення проблеми підвищення експортного потенціалу підприємництва в цілому є важливим компонентом розвитку як регіонів, так і окремих галузей економіки. Для цього необхідно створити ефективні механізми підтримки експортно-орієнтованих підприємств.

Експортоорієнтовані підприємства – це підприємства, виробнича діяльність яких спрямована на випуск конкурентоздатної, якісної продукції для реалізації її на зовнішніх ринках із урахуванням задач внутрішнього розвитку, для активізації економіки країни, розширення попиту на продукцію вітчизняного виробництва, розвиток економічних відносин, як в національному, так і в міжнародному аспектах. Через систему розвитку експортно-орієнтованих виробництв національна економіка має змогу взаємодіяти, інтегруючись у світову економіку.

Експортноорієнтовані підприємства вимушені працювати в більш жорстких умовах, оскільки конкурують на міжнародному ринку. Міжнародна конкуренція включає в себе такі фактори, як технологія, продукція, сервіс, ціна, якість та бренд, і за всіма цими факторами можна визначити, наскільки підприємства виграють конкурентну боротьбу.

У розвинених країнах експортноорієнтоване підприємництво в середньому становить 55,8%, тоді як орієнтоване на вітчизняне населення становить 44,2%. У країнах, що розвиваються, експортоорієнтоване підприємництво складає в середньому 32,6%, а вітчизняне - 67,4% відповідно [1].

До пріоритетів розвитку експортно-орієнтованих підприємств можна віднести:

1) виробництво якісної продукції;

2) збільшення частки підприємства на світовому ринку;

3) надходження валютних коштів від експортної продукції;

4) оновлення рівня технічного стану основних фондів підприємства;

5) інвестиційне забезпечення виробництва;

6) освоєння та впровадження новітніх технологій та інновацій;

7) освоєння та впровадження зарубіжних методів управління та маркетингу.

Процес експортної орієнтації є ключовою ланкою, що характеризує міжнародні зв’язки країни, і спрямований на завоювання місця на світовому ринку. Експортна орієнтація українських підприємств повинна бути довгостроковою, що припускає системний характер у формуванні стратегічних напрямів розвитку.

Експортно-орієнтовані підприємства є ядром економіки, відповідно до чого значно збільшується необхідність ефективного управління на цих підприємствах. Підґрунтям експортної орієнтації повинно стати формування комплексної науково обґрунтованої системи форм, методів та засобів дій підприємства для оптимізації його експортної направленості.