ЕКОЛОГІСТИКА ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ СВІТОВОЇ ПРИРОДНОЇ КРИЗИ

Анотація

Ключовою ознакою сучасного етапу розвитку людства, що визначається як перехід до постіндустріального суспільства, є глобалізація. Процес створення світової економіки супроводжується зростанням швидкості інформації, доступністю інноваційних засобів та стимулюванням розвитку нових технологій, поглибленням спеціалізації та міжнародного поділу праці, підвищенням ліквідності капіталу і т.д. [1]. При цьому невідповідність темпів розвитку продуктивних сил природно-ресурсному потенціалу призводять до загострення взаємин між суспільством і природою. Як наслідок, надмірне споживання природних ресурсів та інтенсивний розвиток господарства стали причиною деградації навколишнього середовища. Упродовж третього етапу розвитку сучасної екологічної кризи (з 1980-х рр. – до теперішнього часу) людство усвідомило серйозність наявних глобальних проблем та почало здійснення заходів для їх вирішення.

Одна з гіпотез екологістики стверджує, що промислові системи можуть бути поліпшені з допомогою принципів, аналогічних природним системам. З точки зору інженерної екології компанія у техносфері розглядається як аналог організму у біосфері, і відповідно конкуренція порівнюється з природним добором. Підприємства, що зорієнтовані лише на економічні результати своєї діяльності, ставлять під загрозу свою репутацію і можливість подальшого розвитку в економічному середовищі. Тому необхідно впевнитись у тому, що всі учасники ланцюга поставок відповідально ставляться до інтересів суспільства. Як показує зарубіжний досвід, сучасні конкурентоспроможні підприємства завдячують успіху впровадженням відповідної екологічної політики у сферах маркетингу та логістики. Незважаючи на динаміку обсягів вантажоперевезень територією України та оцінки екологічного ризику, на вітчизняних підприємствах цьому питанню приділено вкрай мало уваги. Саме тому воно є досить актуальним у сучасних вітчизняних реаліях.

Екологістика розглядається як нова філософія, метою якої є збалансована інтеграція економічних, екологічних та соціальних аспектів у межах логістичної системи. Відповідно, до завдань екологістики відносять скорочення споживання невідновлюваних та частково відновлюваних ресурсів у логістичному ланцюзі та зниження шкідливого впливу логістичних процесів на навколишнє середовище. Сфера дії екологістики має охоплювати як внутрішні процеси підприємства (захист здоров’я працівників), так і позавиробничий простір (зниження негативного впливу шкідливих речовин, забруднювачів повітря, вібрацій та шумів). Особливої уваги в Україні потребує проблема ефективної переробки відходів та їх повторного використання. Важливим аспектом є також підвищення ефективності використання частково відновлюваних енергетичних ресурсів (таких як дерево, вода, земельні ресурси) і поступовий перехід на джерела «чистої» енергії.

Серед усіх функціональних сфер найбільшої шкоди навколишньому середовищу завдає транспортна логістика. Україна має значний потенціал для використання менш шкідливих видів транспорту та розвитку ефективної національної логістичної системи, але водночас є однією з найбільш забруднених територій європейського регіону. У списку країн за індексом екологічної ефективності Всесвітнього економічного форуму Україна займає 109 місце [2], а за індексом логістичної ефективності – 80 місце із 160 представлених країн [3]. Низька якість транспортної інфраструктури є перешкодою для взаємодії між різними галузями. Ситуація ускладнюється низьким припливом інвестицій, високим рівнем зносу основних фондів та недостатнім рівнем розвитку екологічної культури як всередині виробничої сфери, так і за її межами.

Отже, менеджерам необхідно звернути увагу на впровадження принципів екологістики у діяльність підприємства задля зниження шкідливих впливів на навколишнє середовище та, як наслідок, підвищення ефективності діяльності підприємства.