ЕКОНОМІЧНА СВОБОДА ЯК КЛЮЧОВЕ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Категорію свободи є однією з  універсальних характеристик людського буття, вона розглядається як здатність людини оволодівати умовами свого буття. Поняття свободи пов'язане з поняттями необхідності, залежності/незалежності, відчуження, відповідальності. Незалежність традиційно пояснюється як самостійність, відсутність залежності чи підлеглості. На рівні підприємства незалежність існувати не може, окрім як у вигляді фінансової незалежності. Самостійність – це майнова відокремленість і юридична рівність суб’єктів цивільних правовідносин.

У свою чергу, в економіці категорію свободи нерідко протиставляють економічній залежності. Так, в [1] економічну залежність подано як дзеркальний відбиток  економічної, власне ринкової, влади. Економічна залежність, яка подається як відсутність свободи дій, з погляду причинно-наслідкових зв'язків похідна від ринкової влади і, водночас, є її протилежністю, тоді як з позиції логіки економічна залежність має відносний характер, оскільки економічна влада одного суб'єкта означає економічну залежність  від цієї влади іншого  суб'єкта [1, с. 258].

Слід зауважити, що вчені-економісти декількох століть були небайдужими до категорії економічної свободи. Так, А. Сміт [2], обґрунтувавши принципи економічної політики, який відповідає інтересам промислового капіталізму, який розвивається, розвиток економічної свободи визначав через подолання існуючих феодальних обмежень і різного роду заборон, висунутих меркантилістами. Дослідження економічної свободи в працях лауреатів Нобелівської премії М. Фрідмана (M. Friedman ) і Ф. Хайєка (F. von Hayek) [3] переважно мають соціально-політичну спрямованість, аніж економічну. Значущість економічної свободи в їх дослідженнях подано стосовно свободи політичної як другорядну.

В економічній літературі радянського періоду термін "економічна свобода" не вживався, за винятком застосування щодо капіталістичного виробництва для обгрунтування стихійного і анархічного характеру його розвитку. Перші згадування про економічну свободу на теренах пострадянського простору, датовані 1991 р., стосувались формування образу приватної власності й економіки вільного підприємництва.

Кілька авторів у своїх наукових працях обґрунтовує пряму залежність економічного зростання і добробуту суспільства від економічної свободи. Наприклад, у колективній роботі Дж. Гвартни, (J. Gwartney), Р. Холкомба (R. Holcombe) и Р. Лоусона (R. Lawson) [4, с. 163–190] виявлена й обґрунтована стійка зворотна залежність між зростанням державних витрат і збільшенням об'єму ВВП. У деяких працях  економічна свобода розглядається як подолана необхідність, при цьому під необхідністю розуміється те, що об'єктивно неминуче має відбутись. Думається, що такий підхід до економічної свободи може бути доречним у разі вибору способу захисту підприємства від загроз, а точніше – встановлення параметрів ресурсного забезпечення економічної безпеки підприємства.

Найважливішим у розумінні економічної свободи в контексті дослідження економічної безпеки підприємства є усвідомлення того, що свобода не буває абсолютною й безмежною, вона завжди припускає економічну відповідальність. Економічна свобода має два контури: один контур утворюється внаслідок "спрацювання"  внутрішньої логіки діалектичної суперечливості сутності самого поняття, побудованої на існуванні дихотомії свободи і відповідальності, обмеженнями якої є об’єктивні закони розвитку. Другий контур обмежень є зовнішнім, оскільки забезпечення економічної безпеки підприємства завжди має низку обмежень нормативно-правового, державотворчого, економічного, фіскального, політичного, конкурентного характеру.

Наразі питання економічної свободи підприємств слід визнати такими, що недостатньо досліджені вітчизняною економічною наукою. Зокрема, серед науковців немає єдності в поглядах на сутність цієї категорії, дослідженням бракує системності та комплексності. Проте проблематика досліджень економічної свободи підприємств видається більш ніж фундаментальною. Зокрема, розуміння сутності економічної свободи може бути ключовим положенням концептуалізації управління економічною безпекою підприємства.