ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК – КЛЮЧ ДО УСПІШНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Анотація

За останні декілька років одним із найголовніших факторів інтенсивного світового економічного розвитку є широке впровадження інновацій у структуру функціонування сучасних підприємств. Економіка ХXI-го століття характеризується орієнтацією саме на інтелектуальні ресурси, адже лише вони одночасно модернізують цикл і засоби виробництва вітчизняних та іноземних підприємств, зменшують витрати на персонал і, звичайно ж, забезпечують високий рівень та темпи економічного розвитку. З цього випливає, що, на сьогоднішній день, перед кожним підприємством стоїть складне завдання розробки ефективної системи управління інноваційним розвитком підприємства.

Ретроспективний аналіз свідчить, що багато вчених та науковців приділяли увагу проблематиці інноваційного розвитку. Проте, не дивлячись на таку кількість праць, жодним із публіцистів не було запропоновано конкретний шлях або стратегію впровадження інноваційного розвитку підприємства. У їх роботах можна простежити аналіз, актуальність та загострення теми, рідко зазначаються інструменти вирішення цього питання.

Взагалі, інноваційний розвиток у загальному вигляді – це процес зміни стану підприємства, який прямопропорційно залежить від інноваційного потенціалу та передбачає впровадження інновацій, що сприяють появі нових можливостей для інноваційної діяльності підприємств і пошуку нових нововведень та інновацій [1, с. 30].

Також досить гострою є проблема своєчасного просування інноваційних можливостей, оперативного управління інноваційним процесом при мінімальному ризику від неправильного вибору інноваційного напряму. Стратегія управління інноваціями має бути складовою загальної стратегії управління розвитком підприємства, а саме питання вибору та оцінки інноваційних стратегій має бути центральним у проблемі тривалого розвитку підприємства [2, с. 84].

Управління інноваційним розвитком залежить від того, в якій мірі персонал підприємства зацікавлений у швидкому й економічно-ефективному впровадженні результатів НДДКР у виробництво. Тобто, саме керівництво підприємства повинно бути зацікавленим в розповсюдженні  інтересу до інноваційного розвитку. І тому визначну роль відіграють методи і форми стимулювання праці кадрів з боку організації. В основі сучасного підходу до мотивування праці та управління людськими ресурсами лежать такі завдання  керівників підприємств:

-   активізація творчих здібностей кожної особистості, когнітивної здатності та підтримка креативності;

-   спрямування цієї активності на досягнення конкретних інноваційних та економічних результатів.

Отже, інноваційний розвиток як процес включає сукупність відповідних функцій, кожна з яких розпадається на окремі етапи, що виконуються у відповідній послідовності і пов'язані з багатогранною діяльністю підприємства.

До основних функцій інноваційного розвитку можна віднести такі:

1. Процес створення нових знань.

2. Управління творчим потенціалом тих, хто створює ці нові знання.

3. Процес освоєння нововведень.

В умовах динамічного середовища інновації і підходи до їх управління змінюються дуже інтенсивно. Але є певний фактор, який завжди допоможе дізнатися, який тип інновації можна впровадити, щоб ефективність інноваційного розвитку була дуже високою. Цей фактор – це залежність між інтелектуальними зусиллями, фінансовими витратами і характеристиками технології в процесі її життєвого циклу, а саме –  S-подібна крива. З її допомогою можна відобразити технологічні зміни на підприємстві. Україна має значний людський капітал в галузі ІТ-технологій. Децентралізація економіки, об’єднання зусиль держави, приватного та наукового секторів сприятимуть інноваційному розвитку підприємств та підвищенню інвестиційної привабливості.