СУЧАСНІ ВЕКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

Анотація

Перебудова економіки України на ринкових засадах супроводжується залученням нашої країни до існуючої системи світогосподарських зв’язків. Інтегрування економіки України у світове господарство підвищує роль та значення зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємства.

Вагомою складовою національної економіки є зовнішньоекономічний сектор. Дані про те, що у 2015 році вітчизняний експорт становив 42% від рівня ВВП, у 2016 році – 47% свідчать, що економіка країни є експортоорієнтованою.

Протягом останніх років вітчизняному експорту властиві суттєві трансформації. Після підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС Україна втратила найбільший ринок збуту - Російську Федерацію. У зовнішньоекономічній діяльності переважає низькотехнологічний експорт, а така модель, як відомо, є вразливою до змін кон’юнктури світового рику.

Статистика за 2016 рік підтверджує, що Україна змінює вектор зовнішньоекономічної діяльності, а Європейський Союз стає основним зовнішньоторговельним партнером. У 2016 році порівняно з 2015 відбулося зниження показників експорту (- 4,6%) та зростання імпорту (+4,6%), але обсяги торгівлі з ЄС збільшились та продовжують зростати (+2.8%) і тепер становлять 37,1% від загального обсягу експорту [1].

Так, деякі позитивні тенденції у сфері торгівлі України та Європейського Союзу помітні, однак сальдо зовнішньої торгівлі з ЄС залишається від’ємним. Основною причиною цього є частковий доступ до європейських ринків через неспроможність національного виробника скласти конкуренцію постачальникам товарів та послуг ЄС. Також переважно більшу частку у товарах, які постачаються на європейський ринок, займають напівфабрикати та сировина, тобто товари з низькою доданою вартістю. Це позиціонує нашу державу як сировинний придаток розвинених країн (частка сировини становить більше 50 %). Збереглися тенденції попередніх років щодо значної частки зернових культур (16,7%), мінеральних продуктів (7,5%), чорних металів (19,9%). На всі машини, обладнання й механізми припадає 10 %.

Наслідком структурної слабкості української економіки, що орієнтована на експорт сировини, є низька ефективність від відкриття зони вільної торгівлі з ЄС. Крім того, присутні негативні тенденції спричинені втратою ринків СНД [2].

Левову частку в торгівлі України займає торгівля товарами – 79,7%. Хоча  сьогодні розвинені країни швидшими темпами збільшують торгівлю послугами. Ситуація на міжнародному ринку така - відсталі країни чи ті, що розвиваються, виконують роль сировинних придатків, а розвинені – створюють ліквідні послуги.

Роль України в міжнародному поділі праці є пасивною. Це спричинено недосконалістю структури експорту, недостатнім рівнем ринкової та товарної диверсифікації, неспроможністю національних суб’єктів господарювання скласти конкуренцію, переважання в товарній структурі сировини та низько технологічного експорту [3].

Українська продукція, що експортується, має низьку додану вартість. Основна причина – неефективне управління експортною діяльністю зокрема та зовнішньоекономічною діяльністю в цілому. 

Пріоритетними напрямками розвитку експортної діяльності повинні стати такі заходи:

1. перебудова товарної структури експорту; наближення її до структурних співвідношень, властивим країнам з ринковою економікою;

2. переорієнтація політики підприємств на виробництво високоліквідної диверсифікованої продукції;

3. зміна структури експорту - скорочення частки сировинних товарів на користь готової продукції;

4. підвищення частки експорту послуг (транспортних, телекомунікаційних, ІТ);

5. гнучка податкова, цінова, кредитна, фінансова та валютна політика, що стимулюватиме диверсифікацію експортно-імпортних відносин;

6. формування розгалуженої зовнішньоекономічної інфраструктури.