ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Підприємства України функціонують в обставинах нестабільної економіки, тому важливим є забезпечення та підвищення економічної ефективності їх функціонування. Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів [2, с. 77].

Рівень економічної ефективності діяльності підприємства залежить від ряду чинників, класифікація яких дає можливість визначення шляхів забезпечення ефективності діяльності підприємства. Всі чинники забезпечення та підвищення ефективності функціонування підприємств можна розділити на такі  групи [2, 79]: управління витратами і ресурсами; напрями розвитку і удосконалення виробництва та іншої діяльності; напрями удосконалення системи управління підприємством та всіма видами його діяльності. Зокрема найважливішого значення набувають чинники, визначені третьою групою, оскільки їх мобілізація передбачає визначення місця реалізації в системі управління діяльністю. Тут доцільно розглядати внутрішні та зовнішні відносно до підприємства фактори. Фактори внутрішнього середовища залежать від самого підприємства та характеризують здатність підприємства впливати на ефективність виробництва шляхом покращення використання власних ресурсів. Фактори зовнішнього середовища не залежать від товаровиробника – це діяльність держави, фінансово-кредитних та ринкових інституцій [1, с. 121]. Тому підприємства повинні постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми забезпечення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на них зовнішніх чинників [3, с. 169].

Аналіз чинників, які впливають на ефективність діяльності підприємства, дозволяє сформувати шляхи її забезпечення та підвищення [2, с. 78, 80-82], а саме:

впровадження результатів науково-технічного та організаційного прогресу в практику діяльності підприємства, особливо сучасних форм автоматизації та інформаційних технологій;

моніторинг технічного стану устаткування, належна організація ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків експлуатації, змінність роботи і завантаження в часі;

зниження матеріаломісткості та енергоємкості продукції (послуг), раціоналізація управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання;

підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, координація взаємодії між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень;

використання дійового мотиваційного механізму на підприємстві (в організації), підтримання сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі;

забезпечення єдності трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування, забезпечення необхідної спеціалізації та координації управлінських процесів;

постійне вдосконалення методів праці, що передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах (фірмах) позитивного досвіду;

застосування стилю управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства (організації);

удосконалення і постійне коригування всіх видів діяльності для забезпечення їх вимогам сучасності;

створення відповідних організаційних передумов, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій).

Таким чином, основні напрямки забезпечення економічної ефективності виробництва – це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу та структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів тощо [2, с. 79].