Соціальна відповідальність як інструмент суспільного діалогу

Анотація

Гострота нагальних суспільних та соціальних питань сьогодення в Україні обумовлена зниженням рівня та структури зайнятості, рівня життя та умовного здоров’я населення, що загалом проявляється у низькій задоволеності життям та провокує подальшу зневіру людей у своє майбутнє. Такий стан речей виступає економічним та соціально-психологічним фоном у зниженні мотивації молоді до здобуття вищої освіти, фінансової обмеженості доступу до профілактичного санаторно-курортного та лікувального медичного обслуговування, туристичного відпочинку, нарощування екологічних проблем, зростання злочинності. Тривалий військово-політичний конфлікт на сході України, складність трансформаційних змін щодо переорієнтації політичного курсу України на європейський вектор розвитку – це реалії, що знижують пріоритетність уваги державних інституцій до пом’якшення наслідків їх впливу на людський розвиток, вирішення соціальних проблем. Загалом це проявляється у нарощуванні економічної нерівності населення, збільшенні розриву між доходами багатих і бідних верств населення, значних розбіжностях у оплаті праці на підприємствах різних галузей та різних країн, зростанням соціальної напруженості, наслідком яких є збільшення втрат від неповномірного розвитку і використання людського капіталу. Все це спонукає міжнародну та вітчизняну громадянську спільноту щодо переорієнтації на розбудову соціальної держави з використанням сучасного інструменту суспільного та соціального діалогу як відповідальність, яку доцільно розглядати у поєднанні із спорідненими поняттями - довіра, справедливість, рівність.

Результати моніторингу соціально-економічних очікувань населення протягом 2005–2014 рр. (Центр «Соціальний моніторинг» спільно з відділом моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій ДУ ІЕП НАНУ у співпраці з УІСД ім. О.Яременка [2, с.13-16]) вказують на переважання негативних очікувань і низького рівня довіри до більшості соціальних інститутів суспільства. Аналіз результатів експертного опитування (2013 р., Інститут економіки промисловості НАН України) показав високий рівень впливу соціальної відповідальності на рівень корупції (73,6%), конкурентоспроможності (52,5%), розвитку людського потенціалу (61,4%), виконання міжнародних зобов’язань щодо сталого розвитку (59,5%), упровадження Глобального договору ООН-Україна (39,3%), а також ступінь реалізованості міжнародного стандарту ISO-26000 (55,7%), вимог зовнішніх інвесторів щодо розвитку корпоративної культури (48,1%) [1, с.114]. При цьому 87,3% експертів при відповіді на запитання «Які загрози національної безпеки пов’язані з нерозвиненістю соціальної відповідальності?» вважають, що без її формування, становлення та запровадження зростатимуть загрози національної безпеки [1, с.52].

У Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020», згідно з якою реалізовується комплекс реформ, досягнення її мети  - це впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі, задля чого рух уперед передбачається здійснювати за векторами розвитку, безпеки, відповідальності, гордості. За вектором відповідальності передбачається реалізація 14 реформ та програм розвитку. Територіальні громади самостійно вирішуватимуть питання місцевого значення, свого добробуту і нестимуть відповідальність за розвиток всієї країни [3]. Можна підсумувати, що саме у цьому документі першочергово чітко визначено позиція держави щодо встановлення відповідальності, згідно з якою  кожна територіальна громада отримала можливість впливати на свій розвиток, свій добробут та розділяти відповідальність за розвиток своєї території.

Ухвалення у 2015 році на Саміті ООН зі сталого розвитку 17 глобальних «Цілей сталого розвитку на період до 2030 року» зумовлює потребу перегляду та продовження на вказаний період. Що стосується адаптації глобальних завдань, то ця робота була зосереджена на конкретизації адаптованих глобальних завдань ЦСР та встановлення індикаторів з урахуванням національних особливостей [4]. Вважаємо, що у їх досягненні і має проявитися соціальна відповідальність всіх соціальних партнерів (держави у взаємодії з бізнесом та громадянським суспільством) з метою забезпечення соціально-економічної безпеки.