АКТУАЛЬНІСТЬ РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ПРОЕКТІВ ДЛЯ ГАЗОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

Рівень споживання природного газу постійно зростає. При цьому традиційні технології його транспортування часто виявляються неефективними. Це стосується проблеми розширення джерел постачання природного газу. Крім того, існуючі технології не сприяють розробці невеликих родовищ.

Питання диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, у тому числі і природного газу, є актуальним для багатьох країн світу. Залежність економіки України від імпорту природного газу становить близько 70%. Україна володіє потужною газотранспортною системою. Однак, в силу ряду обставин, вона не може повністю диверсифікувати поставки газу. Альтернативою може стати транспортування газу морем танкерами-газовозами. Основна частина видобутого газу у світі (близько 70%) транспортується по трубопроводах. Однак на морські перевезення зрідженого природного газу вже припадає близько 30% від загального обсягу світової торгівлі і його частка постійно зростає [1, с.88].  Тому Україні слід прийняти стратегічне рішення про створення міжнародного проекту з інфраструктури для здійснення таких поставок.

Будівництво й обслуговування трубопроводу є досить дорогим, проте, з точки зору початкових інвестицій, це найбільш дешевий спосіб транспортування газу на невеликі і середні відстані, тому на суходолі за незначних відстаней є зручним і економічно доцільним. Але зі збільшенням відстані та за необхідності транспортування природного газу морем, особливо якщо воно має значну глибину, економічна доцільність використання трубопроводів стає сумнівною.

Енергодефіцитні країни, до числа яких відноситься і Україна, намагаються вирішувати зазначені проблеми через диверсифікацію як джерел, так і способів постачання газу на внутрішні ринки з метою забезпечення потреб національних економік та досягнення відповідного рівня енергетичної безпеки [2, с.66]. Існуючі технології транспортування за допомогою трубопроводів ( у тому числі і морських) чи у скрапленому стані з використанням спеціальних суден-газовозів – так звана технологія LNG (від англ. Liquefied Natural Gas – скраплений природний газ), – які сьогодні доволі широко застосовуються у світовій практиці, але в ряді конкретних випадків не можуть бути використані в силу технологічних, фінансових, геополітичних чи інших обмежень [3, с.34].

Так, зокрема, серйозним стримуючим фактором реалізації технології LNG в Україні є обмежена пропускна здатність проток Босфор і Дарданелли та політика уряду Туреччини щодо умов судноплавства в її територіальних водах [3, с.35]. Окрім того, використання трубопровідних та LNG технологій стосовно середніх і малих родовищ є недоцільними з економічної точки зору. Альтернативним способом ефективного вирішення проблеми освоєння шельфових родовищ у світовому масштабі, а також диверсифікації газозабезпечення окремих регіональних ринків може стати нова технологія транспортування газу у стиснутому стані на суднах спеціальної конструкції [3, с.36]. Цей новий спосіб транспортування особливо актуальний для України, оскільки потенційно може сприяти практичному розв’язанню проблеми диверсифікації джерел газозабезпечення внутрішніх потреб національної економіки, хоча українські підприємства газотранспортної системи мають достатньо обмежені можливості, але при синергетичному доповненні технологічних розробок цей проект стає дуже актуальним для газотранспортної системи України в цілому [4, с.42].

Перевагою проекту з технології транспортування газу у стиснутому стані на суднах спеціальної конструкції є короткі терміни реалізації проекту, що дає змогу зробити висновок, що цей спосіб транспортування є найбільш вигідною альтернативою постачання природного газу в Україну.