ПІДТРИМКА ПІДПРИЄМНИЦТВА У НАУКОВО-ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ

Анотація

При  обмеженості ресурсів у сучасних умовах господарювання та необхідності пошуку дієвих механізмів компенсації їх нестачі пріоритетне місце у господарській діяльності посідають процеси, спрямовані на зростання частки інтелекту або інтелектуалізації. Значною мірою зростає роль сфери освіти і науки в забезпеченні стійкого економічного зростання та модернізації економіки у країнах із розвиненою економікою. Сфери застосування публічно-приватного партнерства, як на національному так і на міжнародному рівнях, поступово розширюються: від реалізації інфраструктурних проектів до сфери НДДКР й упровадження інновацій. Зростає значення цього процесу в оцінці наявних та нових можливостей формування економічної стратегії розвитку вітчизняних підприємств, особливо підприємств промислової сфери, з урахуванням наслідків економічних та соціальних явищ. Для подолання кризових явищ у національній економіці  немає іншого шляху, окрім переходу до економічного укладу з механізмами визнання знання в якості джерела зростання національного добробуту, збереження та примноження людського та інтелектуального капіталу країни, підвищення конкурентоспроможності української держави на глобальних ринках товарів та послуг. Необхідність впровадження інноваційних технологій у виробництво, здобутків академічних, зокрема гуманітарних, наук, де  країна перебуває ще на досить низьких позиціях, обумовило потребу реформувати освіту в Україні [1]. На цей час потужним інтелектуальним і технологічним потенціалом володіє Європейський Союз (ЄС), але, починаючи з кінця ХХ ст., країни ЄС втрачають певні позиції в глобальному рейтингу конкурентоспроможності, що значною мірою пояснюється відставанням країн співтовариства за інноваційними показниками. Недостатній рівень розвитку інноваційної діяльності призвів до зниження динаміки продуктивності праці та відставання за показником ВВП на душу населення від США та Японії, що створило системний ризик втрати конкурентного статусу європейських компаній на світовому ринку. Саме тому у ХХІ ст. ЄC стає одним із ініціаторів інноваційних стратегій сталого розвитку, інноваційний розвиток співтовариства стає головним стратегічним напрямом глобальної інтеграційної стратегії ЄС, економіка знань та інновації офіційно проголошені стратегічними пріоритетами ЄС протягом останніх двох десятиліть, зростає роль інноваційної політики. Інноваційна політика маєстати дієвим інструментом відновлення економіки, і механізмом, що забезпечить нарощування потенціалу промислового виробництва як основи економічного зростання ЄС у ХХІ ст. Сьогодні Європейський Союз продовжує рух на створення конкурентоспроможної динамічної економіки,  заснованої на знаннях, який було проголошено у 2000 р. в рамках Лісабонської стратегії, що  зіграла роль дієвого каталізатора інноваційного розвитку країн ЄС в довгостроковому періоді:інноваційна політика набула комплексного, системного та довгострокового характеру з чітко визначеними кількісними і якісними орієнтирами, а єдина політика ЄС виступає «локомотивом» для національних урядів та приватного бізнесу. Значний імпульс в цей процес внесла нова довгострокова стратегія економічного розвитку «Європа 2020: стратегія розумного,сталого та всеохоплюючого зростання» (2010), якою передбачено забезпечення зайнятості та сталого конкурентоспроможного зростання на основі знань та інновацій. Для досягнення поставлених цілей передбачено низку пріоритетних як для ЄС, так і для держав-учасниць реалізації стратегічної програми,  напрямів діяльності, серед яких центральне місце посідають створення інноваційного союзу та запровадження відповідних механізмів інноваційної взаємодії науки та бізнесу, нових методів і форм ініціювання інноваційних процесів. В матеріалах круглого столу Державної установи «Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України» (грудень 2016 р.) підприємництво розглядається як рушійна сила суспільного прогресу [2]. Таким чином, інноваційне підприємництво передбачає організацію виробництва або послуг (наразі освітніх, науково-виробничих) з широким використанням інновацій. Результатом такої організації виступає новий (раніше не існуючий) товар (послуги)з принципово новими характеристиками, властивостями або навіть сферами використання.