ІННОВАЦІЙНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Анотація

Інноваційні ресурси залежать від здатності людини до творчості та можливостей спільноти приймати або адаптувати до умов життєдіяльності результати творчості. Нові ідеї, що виникають у свідомості індивідуума, поширюються в суспільстві, що сприяє соціокультурним змінам. Діяльність по впровадженню нововведень, модифікації та інституціоналізації нововведень сама по собі є творчою та інноваційною.Для реалізації такого роду діяльності створюються інноваційні центри (ДЦ). ІЦ називають мостами в майбутнє, центрами гармонії і модернізації. ІЦ вирішують різні завдання, проте переслідують єдину мету – використовувати «дозріли» фундаментальні знання в прикладних цілях і (або) досвідчених виробництвах. Інноваційна діяльність має на увазі витіснення «архаїчних» і кустарних форм діяльності раціонально організованими формами. Однак вирішення поставлених перед ІЦ завдань і досягнення цілей можливо лише на основі корпоративної культури.

Аналіз соціокультурних аспектів інноваційної діяльності в Україні становить одну з найбільш актуальних наукових проблем [1, с. 98]. Зміст більшості визначень має на увазі під корпоративною культурою історично сформовану систему загальних традицій, цінностей, символів, переконань, правил і норм поведінки, яка витримала випробування часом.Унікальність поєднання перерахованих ознак полягає в тому, що система культурних цінностей в компаніях, що працюють в однакових умовах, зазвичай буває різною. Корпоративна культура може надавати як безпосередній, так і опосередкований вплив, при цьому свідомо чи несвідомо сприйматися учасниками виробничого процесу [2, с. 15]. Тому вона є найбільш стабільним, цементуючим елементом управління організаційним поведінкою.

Новий світогляд, що формується в сучасному суспільстві, орієнтований на пошук інноваційних ідей, концепцій, стратегій. Пріоритетна роль при цьому відводиться інформації, наукомістких технологій і людських ресурсів. А культура визначає контури організації, моделі управління, орієнтири відносин.В результаті формується структура, що складається з взаємозв'язаних ланок:модель управління – інноваційна технологія – корпоративна культура. Кожна ланка виконує свої особливі функції, сукупність яких визначає напрямок, швидкість і якість руху організації до нового щабля розвитку.В процесі реалізації даної структури сучасна корпоративна культура являє інструмент становлення соціально-трудових відносин, нових правил і норм поведінки в умовах ринкової економіки. Вона виступає фактором зниження соціальної напруги, локалізації конфліктних ситуацій, обумовлює налагодження партнерського рівності і формування соціальної відповідальності.Увага керівників до корпоративної культури в останні роки викликано їх прагненням налагодити обстановку в трудовому колективі і тим самим підвищити продуктивність праці.

До базисних культурних цінностей зазвичай відносять: дотримання правових норм, що регламентують діяльність організації; цілепокладання з урахуванням інтересів співробітників; турботу про відпочинок і культурне дозвілля співробітників; повагу до людської гідності і прав людини; увагу до сімейно-побутових проблем співробітників; виховання у працівників чесності і правдивості, відповідальності, дисциплінованості та працьовитості, поваги до старших, уміння тримати слово, виконувати обіцянки і поручительства. Корпоративна культура майже завжди є оригінальним синтезом цінностей, відносин, норм, традицій, форм поведінки і ритуалів, властивих виключно конкретної компанії. Дотримання спільних цінностей об'єднує людей в групи, збільшуючи активність в досягненні поставлених цілей.Для сучасних вітчизняних організацій вкрай важливий вибір такий моделі розвитку, яка в змозі забезпечити ефективність їх діяльності в сучасних умовах. Оптимальною може бути визнана модель, що враховує не тільки зовнішні параметри політичних і економічних процесів, але і весь спектр внутрішніх соціокультурних характеристик організації.

Отже, керівникам необхідно звернутися до основоположної, базової складової економічного розвитку – корпоративної культури. Саме вона пронизує всі без винятку сторони функціонування будь-якої організації, дозволяє врахувати і зовнішні умови, і внутрішні чинники, які визначають ступінь її економічної ефективності.

Науковий керівник: д-р економічних наук, проф. Дергачова В.В.