КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Сучасний етап розвитку агарного сектора економіки України характеризується процесами глобалізацією та євроінтеграцією. Перед агробізнесом постало завдання вирішення надзвичайно важливої проблеми, яка пов’язана із вибором та реалізацією ефективних шляхів розвитку в нових геополітичних умовах, коли дедалі відчутнішими стають наслідки впливу глобалізації.

Функціонування аграрного сектору національної економіки в умовах глобалізації та з огляду на євроінтеграційний вектор розвитку України в останні десятиріччя характеризується суттєвими системними особливостями і структурними зрушеннями. Йдеться, насамперед, про значну капіталізацію та концентрацію аграрного виробництва в стислі терміни, стрімкий вихід нашої країни на світовий продовольчий ринок та об’єктивне позиціювання як одного з найбільших виробників продовольства у Європі та світі.

М. Кастельс описує глобалізацію як «…постійний процес розвитку капіталістичного способу виробництва, який, долаючи межі часу й простору, наприкінці ХХ століття перетворює світову економіку в глобальну, з новою інфраструктурою, створюваною інформаційними й комунікаційними технологіями» [1, с. 354].

Процес глобалізації впливає на основні структурні характеристики національного господарства, розширюючи сферу впливу, що необмежена географічними межами, формує глобальні правила економічного розвитку та створює конкурентне середовище країни. Вплив глобалізації є неоднозначним і суперечливим, при цьому сумарний результат визначається рівнем національної спроможності вести адекватну політику розвитку власних конкурентних переваг.

Глобалізація несе найбільшу вигоду країнам, що провадять ефективну політику підвищення своєї конкурентоспроможності. Також у разі відсутності єдиної політики розвитку національної економіки виникають кризові явища,стримується формування довгострокових міжнародних конкурентних переваг країни у світовому господарстві та послаблюються міжнародні конкурентні позиції. Отже, виникає проблема вибору щодо використання переваг глобалізації та протидії її загрозам внаслідок недорозвиненості інститутів.

М. Портер зазначає, що створення середовища, в якому формуватимуться конкурентні переваги – це стратегічна мета будь-якої національної системи в умовах активного розвитку глобалізаційних процесів[2].Аграрний сектор, як і інші сфери економіки, зазнає впливу глобалізації,міжнародних потоків капіталу та інвестицій, транснаціональних корпорацій.

Стратегічною метою подальшого конкурентоспроможного розвитку аграрного сектору національної економіки в довгостроковому періоді є збереження основних природних і виробничих ресурсів, забезпечення сучасних технологічних та інституціональних змін з метою задоволення потреб населення в кінцевому продукті виробництва. Опосередковано це означає активізацію національного протекціонізму та політики ресурсозбереження,маючи на увазі якісні характеристики грунту, водних ресурсів, рослинного та тваринного генетичного потенціалу. Окремий напрям державної стратегії – це сприяння впровадженню інноваційних ресурсоощадних та екологічно сприятливих технологій, що в довгостроковому періоді забезпечить конкурентоспроможність економічних агентів та їх вільний вихід на зовнішній ринок. Основною функцією конкуренції є сприяння формуванню такого середовища функціонування, що сприятиме активному розвитку аграрного сектору національної економіки та його швидкому економічному реагуванню на динамічні зміни глобалізованого світового ринку.

В умовах глобалізації слід змінювати підходи до управління аграрним сектором економіки України – від протидії потенційно можливим негативним наслідкам цього процесу для суспільства до розробки механізмів конкурентоспроможного розвитку галузі в системі світового господарства.

Література:

1. Глобальна економічна безпека: [монографія] / О. Г. Білорус,М. В. Зубець, П. Т. Саблук, В. І. Власов. – К. : ННЦ “ІАЕ”.– 2009. – 486 с.

2. Портер М. Конкуренция / М. Портер; пер. с англ. – М. : Издательски йдом «Вильямс», 2006. – 608 с.