ІНТЕЛЕКТУАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО В ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Розбудова економіки знань, яка пропагується як основа розвитку інформаційного суспільства, заснована на засадах інтелектуального лідерства та елітності. Увага сучасної науки до професіоналізації управлінської діяльності, яка охоплює первинну професійну освіту, адаптаційне професійне навчання для зайняття посади та навчання для отримання нового рівня знань і професійної компетенції, пояснюється її можливостями підвищення ефективності управлінської діяльності через інтелектуалізацію.

Найбільш розповсюдженою точкою зору є розуміння професіоналізації як процесу, за допомогою якого деякий вид занять суб’єкта може з успіхом претендувати на статус професії і, відповідно на привілеї, що відповідають цьому статусу [1, с. 104]. У цьому дослідженні визначаємо професіоналізацію як одну із підсистем інвестування у формування і розвиток людського капіталу стратегічного характеру, яка здатна підтримувати або нарощувати (в залежності від інших умов) цінність «людини економічної». У цьому процесі відбувається якісне оновлення та накопичення людського капіталу, при якому підвищення рівня знань і практичних навичок людей супроводжується розвитком можливостей їх практичної реалізації. За рахунок цього збільшуються індивідуальні доходи власників людського капіталу та зростає економіка країни, оскільки нові знання, які дістають застосування у повсякденному практичному житті підвищують індивідуальну продуктивність праці людини, що робить її здатною виконувати ту роботу, яка має більшу соціальну цінність і, відповідно, вище винагороджується; розвивають у людині ділові навички та підприємливість, що, у свою чергу, наділяє її здатністю приймати раціональні рішення;підвищують чутливість до сприйняття нових наукових розробок, скорочуючи строк їх запровадження у виробництво та стимулюють розробку нових ідей; розвивають інтелект та індивідуальні здібності до генерування нових технологічних ідей та раціональної організації виробництва відповідно до конкретних умов господарювання [4].

Пріоритетним чинником формування професіонала слід визнати освіту. Не випадково П.Бурдьє називав освіту “символічним капіталом” [2], оскільки вона дає шанс для самореалізації особистості і підвищення її соціального статусу. У процесі здобуття формальної освіти відбувається якісне оновлення та накопичення людського капіталу, при якому підвищення рівня знань і практичних навичок людей супроводжується розвитком можливостей їх практичної реалізації.

У «Меморандумі неперервної освіти Європейського Союзу» визначено три види освітньої діяльності: формальна освіта, кінцевим результатом якої є одержання загальновизнаного диплому чи атестату; неформальна освіта, що, зазвичай, не передбачає видачу документа, здійснюється в освітніх закладах або громадських організаціях, клубах, гуртках, а також під час індивідуальних занять з репетитором або тренером; інформальна освіта – індивідуальна пізнавальна діяльність, що супроводжує щоденне життя і необов’язково має цілеспрямований характер. Континуум неперервної освіти робить неформальну та інформальну освіту рівноправними учасниками процесу навчання [3].

Сучасні економічні умови доповнюють існуючі вимоги до управлінців такими характеристиками як наявність у фахівців професійних знань, що дозволять для прийняття виважених рішень фахово опрацьовувати великі масиви інформації, використовувати сучасні інформаційні технології, сформоване вміння критично мислити, здібності до взаємодії та комунікації, творчий підхід до справи. Все це створює платформу для більшого поширення інтелектуального бізнесу, привабливість якого визначається вищою прибутковістю при низькій конкуренції.

Управлінська діяльність являється специфічною формою діяльності, оскільки крім необхідності професійних знань, містить ще і творчу складову. Творча діяльність займала значну частку (близько 50% загального приросту національного доходу за другу половину XX століття) у створенні багатства розвинених країн і рівня добробуту їх народу [4].

Зокрема, це складний процес, який потребує підготовки у здобутті знань, наявність певної кваліфікації для виконання робіт, здатності до творчості, умов для її розвитку. Наявність таланту, творчих здібностей принципово відрізняє творчу працю від регламентованої, причому талант і активність - дві необхідні та відносно самостійні умови творчої діяльності. Тому слід вказати на важливість внеску у формування інтелектуального лідерства сучасного управлінця і інших видів освіти: неформальної та інформальної, які доповнюють формальну та у сукупності здатні підвищити ефективність управлінської діяльності на основі повного використання енергії, потенціалу, здібностей та індивідуальних особливостей людини.

Література:

1. Большой толковый социологический словарь. – Т. 2. – М., 1999. – 320 с.
2. Бурдье П. Образование как трамплин профессиональной карьеры / П. Бурдье // Социология образования: Тексты. / под. ред. В.Констатиновского. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2000. - 390с.
3. Меморандум непрерывного образования Европейского Союза [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.znanie.org/ jornal/n2_01/mem_nepr_obraz.html.
4. Ушенко Н.В. Освітні потребив умовах розбудови економіки знань / Н. Ушенко // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. - 2013. – № 4(70). – С. 22-31. - Серія “Економічні науки”.