АДАПТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В КОНКУРЕНТНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Постійні зміни у зовнішньому середовищі та високий рівень конкуренції в усіх сферах господарювання створюють нові виклики для підприємств.Стабільне функціонування та чільне місце в конкурентному середовищі вимагають від підприємствпідвищення рівня адаптивності, тобто пристосування до будь-яких змін.

Поняття адаптивності розглядається науковцями з різних позицій, проте його сутність зводиться до можливості (властивості) пристосовуватись до змін.Адаптивність визначається як характеристика діяльності підприємства, здібність (властивість економічної системи) його до самозбереження, пристосування, структурної перебудови, перетворення, пристосування в умовах нестабільності [1].

Серед характеристик адаптивності підприємства можна виокремити такі:

-   гнучкість;

-   здатність пристосовуватись;

-   швидка реакція на зміни;

-   постійний розвиток;

-   самоорганізація;

-   саморегулювання.

Адаптивність економічної системи визначається двома видами адаптації – пасивною та активною. Пасивна адаптація є внутрішньо властивою організаційною характеристикою підприємства, яке розташовує певними можливостями саморегулювання. Активна адаптація представляє механізм адаптивного управління й організацію його ефективного здійснення завдяки тому, що спирається на повну апріорну інформацію про керований процес та удосконалює його через її використання та накопичення [2].

Управління адаптивністює сукупність принципів, методів і форм впливу керуючої системи на керовану з метою пристосування до змін у зовнішньому середовищі та підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства.

Управління адаптивністю підприємства передбачає розроблення і використання певного організаційного інструментарію: стратегії адаптивності – пасивного виживання, активного виживання та активного впливу на зовнішнє середовище; механізми координації, навчання, регулювання, збереження та захисту; організаційні способи – реструктуризації, реорганізації, модернізації, реінжинірингу та ін.; форми –корпоратизації (злиття, поглинання, приєднання), кооперації (асоціації, ліцензінг, створення технопарків, дилерської мережі) та звуження бізнесу (дезінтеграція та аутсорсинг) та заходи стратегічної адаптивності[3].

До принципів функціонування адаптивного підприємства належать: принципи безперервності, стабільності, цілісності, інформаційної достатності, циклічності перетворень, самозалежності, інертності, різноманітності, дуальності та зворотного зв’язку[4].

Отже, адаптивність підприємства в конкурентному середовищі визначає його спроможність швидко пристосовуватись до змін у зовнішньому середовищі через гнучкість організаційної, виробничої, економічної та інших систем підприємства, здатність до самоорганізації та саморегулювання, що передбачає розроблення і використання певного організаційного інструментарію.

Література:

1.Ячменьова В.М. Сутність понять «адаптація» та «адаптивність» / В.М. Ячменьова, З.О. Османова// Вісник Національного університету «Львівська Політехніка». – 2010. – №684. – С. 346–353.

2. Отенко І. П. Стратегічні пріоритети підприємства : монографія / І. П. Отенко. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2008. – 180 с

3. Олійник Т. В. Стратегічне управлінняадаптивністю підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» /Т. В. Олійник. –Х., 2014. – 23 с.

4. Строкович Г. В. Адаптивність як основа довгостроковогофункціонуванняпідприємства / Г. В. Строкович // Вчені записки ХГУ «НУА». Сер. :Соціально-економічні та правовіпроблемисоціуму. – 2013. – Т. 19. – С. 347–354.