БІЗНЕС-ПЛАН ЯК ОСНОВА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Бізнес-планування – не нове явище в економіці України. Це невід’ємний інструмент бізнес-середовища, що використовується з метою створення нового підприємства чи проекту.

З досвіду країн із розвинутою економікою, усі інвестиційні проекти описуються саме за допомогою бізнес-плану. Проте, незважаючи на світовий досвід, підприємці в Україні часто нехтують цим явищем. Це пов’язано з недостатньою обізнаністю підприємців про важливість використання такого інструменту, а також відсутністю необхідних знань щодо його складання.

Бізнес-план описує основні аспекти майбутнього проекту чи підприємства, аналізує всі проблеми, з якими воно може зіштовхнутись, і передбачає способи їх вирішення. А також є основним документом, на підставі якого партнери, інвестори та кредитори надають необхідні інвестиції.

В умовах ринкової економіки подібний план повинен бути плановою програмою вивчення ринку і конкурентів, ризикової, виробничо-господарської, фінансової діяльності і продажів та забезпечувати адаптацію діяльності фірми до нових умов. Такого роду підхід передбачає можливість і необхідність розробки локальних бізнес-планів по окремим проектам, продуктів (товарів) і послуг. У кризових же умовах бізнес-план підприємства покликаний, перш за все, вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану [1, c. 85].

Останнім часом бізнес-планування застосовується не тільки при започаткуванні підприємства або створення проекту, цей інструмент широко використовується в уніфікації систем і методів управлінської роботи на рівні підприємств та визначається як «внутрішньофірмове бізнес-планування».

Концептуальною ідеєю системи внутрішньофірмового бізнес-планування є створення системи управління та аналізу усіх сфер фінансово-економічної діяльності підприємства, які відповідають таким вимогам [2, c. 73]:

-      розробка функціональної моделі підприємства з виділенням основних бізнес-одиниць і функцій управління;

-      взаємопов'язаність комплексу прийомів в горизонтальному і вертикальному розрізі;

-      достовірність і своєчасність аналітичної інформації, одержуваної в результаті роботи підприємства;

-      якісний аналіз і виявлення відхилень в результаті план-факторного зіставлення;

-      гнучка і швидкодіюча схема адаптації до зміни внутрішніх і зовнішніх факторів.

Таким чином, бізнес-планування є універсальними інструментом, що може застосовуватисяз різними цільовими установками.

Як було зазначено вище, причиною недостатнього рівня використання бізнес-планування вітчизняними підприємцями є їх недостатня обізнаність. Тому вважається за потрібне згадати поширені методики розроблення бізнес-планів:

-      методика розробки бізнес-планів Організації об’єднаних націй з промислового розвитку (UNIDO);

-      методика бізнес-планування Всесвітнього банку реконструкції та розвитку;

-      методика розробки бізнес-планів компанії «Goldman, Sachs & Co»;

-      методика бізнес-планування інвестиційних проектів інтернаціональної консультаційно-аудиторської компанії «Ernst&Youg».

Усім зазначеним методикам притаманні основні принципи розробки бізнес-плану, що несуттєво відрізняються один від одного. У той же час, бізнес-план має бути оформлений у відповідності до вимог потенційних інвесторів і партнерів, які можуть не завжди бути задоволені в процесі використання зазначених методик.

Отже, тема бізнес-планування актуальна, та викликає інтерес не тільки у теоретиків, а й у практиків, тому потребує більш глибокого вивчення. Зокрема сфери, де бізнес-планування є необхідним інструментом.

Література:

1. Кореняко Е.А. Сиситема бизнес-планирования на предприятии как основа для выработки оптимальных управленчиских решений / .Е.А.Кореняко, Е.В. Колмаков, Е.С. Пахомова // Социально-экономические явления и процессы.— ФГБОУВПО «Тамбовский государственный университет имени Г. Р. Державина». — № 7-8 (041-042), 2012. — С. 85-90.

2. Калашников Д.В. Построение системы внутрифирменного бизнес-планирования предприятия на современном этапе/Д.В.Калашников, Е.В.Кособокова, С.А.Савина // Региональная экономика: теория и практика. – Выпуск 38(317)-2013. – С. 73-79.