РОЛЬ КОМУНІКАЦІЇ У КАНАЛІ КОНСАЛТИНГОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У процесі проведеного дослідження у межах концептуальних засад було розглянуто змістовну характеристику дефініції «консалтингова взаємодія», яку запропоновано розглядати як професійний комунікативний процес між суб’єктами економічних відносин з приводу вирішення проблемних ситуацій підприємств-замовників консалтингових послуг. Основним каналом консалтингової взаємодії прийнято визначати сукупність учасників консалтингової взаємодії, які пов’язані формальними зв’язками з метою налагодження ефективної системи управління підприємств-замовників як за окремими бізнес процесами, так і в цілому. Встановлено, що в основі каналу консалтингової взаємодії слід розуміти комунікації.

Термін «комунікація» доситьбагатоаспектнакатегорія, а зміст йоговідповідає підходам у межах яких було розглянуто це поняття, зокрема комунікація це:

– універсальна реальність соціального існування, вираження здатності суспільної людини до співіснування, яке є незаперечною умовою життя (філософський підхід) [1];

– вербальні та невербальні стосунки, обмін інформацією, поводження, порозуміння і його спроба, зв’язки, взаємозалежність тощо (психологічний підхід) [2];

– комплекс заходів, спрямований на встановлення двостороннього зв’язку між підприємствами споживчої кооперації та іншими суб’єктами ринку за допомогою відповідних інструментів, для посилення ефективності та впливової діяльності на ринку (маркетинговий підхід) [3];

– засіб співробітництва, взаємодії, забезпечення досягнення цілей працівників, організації та суспільства через те, що сучасний бізнес становить складне виробництво, колективний характер праці, використання значних ресурсів (економічний підхід) [4].

Огляд вищенаведеного дозволяє висловити власну думку щодо дефініції «комунікація» та розглядати її у каналі консалтингової взаємодії як засіб співробітництва у процесі обміну професійною інформацією для досягнення цілей всіх учасників консалтингової взаємодії. Це дає підстави назвати основні фактори, що ідентифікують систему комунікацій:

1. Цілі комунікації. Комунікація у каналі консалтингової взаємодії – це свідома діяльність консалтингової компанії на ринку послуг, комунікації якої несуть рекомендований характер.Вона впливає на поведінку обраних суб’єктів господарювання,що дає можливість досягнути справжніх або довгострокових цілей підприємств-замовників, обумовлених її призначенням і стратегією розвитку. У цілому, першорядною ціллю є не тількипередача певної професійної інформації, але і надання рекомендацій щодо формування потреб з урахуванням зміні та стимулювання попиту.

2. Напрямок повідомлення. Умови соціально-економічних перетвореннях потреб ринку щодо просування товарів (послуг) вимагають реальний або віртуальний діалог підприємства з зовнішнім оточенням. Тому комунікації у каналі консалтингової взаємодії доцільно визначати як двосторонній напрямок інформації, що доводить існування комунікаційного ланцюга (зворотногозв’язку, в якому реакція одержувача є одночасносигналом для відправника).

3. Багаторівневість комунікації. Комунікація у каналі консалтингової взаємодії включає кілька рівнів: внутрішню мову; комунікацію між людьми; групову комунікацію. З погляду просування консалтингової послуги, комунікація на всіх цих рівнях пов’язанаіз двома групами проблем. Перша група стосуєтьсявнутрішньої мови та комунікації між людьми,рівень якої залежить від соціально-психологічних аспектів. Друга група - пов’язаназ професіоналізмом консультантів.

4. Ефективність комунікації. Ця ознака комунікації у каналі консалтингової взаємодії стосується економічних та фінансових аспектіву процесі обміну професійною інформацією, і тому повинна бути предметомретельних фінансових і економічних розрахунків.

Таким чином, комунікація є важливим інформаційним ресурсом, яким володіє консалтингова компанія, і який вона може продуктивно використовувати у процесі розробки і реалізації моделей консалтингової взаємодії. Тому головною метою комунікації у каналі консалтингової взаємодії є формування унікального активу консалтингової компанії, що одночасно стає часткою її інтелектуального капіталу, налагодження взаємовигідних відносин з ключовими партнерами (підприємствами-замовниками) у довгостроковій перспективі.

Література:

1.Петрук Н. К. Організація як суспільний феномен: засади соціально-філософськогоаналізу / Н.К. Петрук. – К.: Центр духовної культури, 2004. – № 43.

2.Бєляков О. О. Роль засобів масової комунікації у формуванні екологічної політики[Електронний ресурс] / О. О. Бєляков. – Режим доступу: http://journlib.univ. kiev.ua/index.php?act=book.index&book=28.

3. Яловега Н. І. Принципи застосування основних комунікаційних інструментів удіяльності підприємств споживчої кооперації [Електронний ресурс] / Яловега Н. І. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com /19_NNM_2007/Economics/23199.doc.htm.

4.Лейхиф Дж. М. Бизнес-коммуникации / Дж. М. Лейхиф, Дж. М. Пенроуз. – СПб.:Питер, 2001. – 688 с.