КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЯК ПРОВІДНИЙ НАПРЯМ СТАЛОГО РОЗВИТКУ АГРОТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація

В останні роки в аграрному секторі України набуває розвитку агротуризм, що є важливим, економічно привабливим напрямом зрівно­важеного розвитку сільських регіонів. Але розвиток реформ, інтеграція України у світовий економічний простір, суттєві зміни у практиці управління бізнесом стали причиною посилення конкуренції в усіх сферах діяльності, особливо між суб’єктами господарювання, які пропонують туристичні послуги. Агрооселі та інші заклади розміщення на селі конкурують не тільки між собою, а й показують наскільки вони кращі в порівнянні з конкурентами – готелями та іншими аналогічними підприємствами сфери туризму.

Конкуренція, яка виступає суперництвом, боротьбою за досягнення мети, найкращих результатів, спрямовує діяльність усіх суб’єктів ринку туристичних послуг. Вона регулює темпи та обсяги послуг, стимулює покращення їх якості, активізує заходи щодо зниження витрат на розробку послуг, примушує як найефективніше використовувати задіяні у виробничому процесі економічні ресурси, допомагає у формуванні ринкової ціни, спонукає запроваджувати інновації. Кінцевою метою є перемога в конкурентній боротьбі – сформовані і запропоновані на ринку більш дешеві та якісніші у порівнянні з конкурентами послуги. У звязку з загостренням конкуренції на ринку туристичних послуг дослідження проблеми конкурентоспроможності як передумови підтримання стійких позицій підприємств в умовах конкурентного ринку набуває особливої актуальності [ 3, с.162].

Конкурентоспроможність є категорією ринкової економіки, що лежить в основі національних інтересів і відображає можливість агротуристичного підприємства набувати і утримувати протягом тривалого періоду конкурентних переваг, ефективно використовувати наявний ресурсний потенціал і функціонувати в умовах ринкового середовища. Особливостями конкурентних переваг є цінність послуг для відпочиваючих, складність для повторювання (копіювання) конкурентами, унікальність, можливість використання протягом тривалого періоду і не залежно від сезону (агрооселі заповнені влітку, коли господарі мають багато роботи на полі, городі, і навпаки, пустують взимку, в той час, коли справ у господарів менше).В агротуризмі варто виділяти взаємопов’язані та взаємозумовлені поняття як конкурентоспроможність підприємства та конкурентоспроможність продукту (послуги). Конкурентоспроможність агротуристичного підприємства проявляється в розумінні потреб споживача і тенденцій їх розвитку, знання конкурентів, стану і тенденцій розвитку ринку сільського туризму, особливостей сільської території, її інфраструктури, звичаїв та культури місцевого населення. Конкурентоспроможність продукту (послуги) характеризують наступні показники: асортимент, ціна, якість обслуговування, гостинність тощо. Господарі агрооселі повинні вміти створювати такий продукт і так доводити його до споживача, щоб споживач віддав перевагу саме йому, а не продукту конкурента. На відміну від конкурентоспроможності продукту (послуги), конкурентоспроможність агротуристичного підприємства не може бути досягнута за короткий проміжок часу.

Для забезпечення конкурентоспроможності необхідно вивчати позиції конкурентів та потреби споживачів. Отримати конкурентні переваги можливо за допомогою цінових та нецінових методів. Цінова конкуренція передбачає здатність підприємства розробляти та продавати продукт з меншими затратами, що дозволяє встановлювати нижчі, ніж у конкурентів ціни. Нецінова конкуренція базується на певних особливостях продукту порівняно з продуктом конкурентів. Сьогодні, коли ресурси (технології, люди, фінанси тощо) хоча і є обмеженими, але загальнодоступними, саме нецінові методи конкуренції відіграють найважливішу роль у забезпеченні конкурентоспроможності агротуристичних підприємств [1, с.200].

Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що формування послуги, яка відповідає високим критеріям якості, зовсім не гарантує агротуристичному підприємству стійкого становища на ринку, воно залежить від його здатності надавати споживачам саме конкурентоспроможний продукт. В перспективі варто ознайомлювати господарів агроосель з видами та джерелами формування конкурентних переваг, формувати вміння проектувати конкурентні стратегії, розробляти та забезпечувати реалізацію програм підвищення конкурентоспроможності підприємства. Особливу увагу варто звернути на такі «невідчутні активи» як імідж і репутація, що відіграють важливу роль у діяльності ринково-орієнтованих підприємств [2, с.152]. Позитивний імідж підприємства може стати необхідною умовою тривалого ділового успіху, дозволить забезпечити стійкі конкурентні переваги на ринку.

Література:

1. Коваль П.Ф. Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємств сільського туризму / П.Ф Коваль, Г.П. Андрєєва // Вісник ДІТБ. Серія: Економіка, організація та управління підприємствами туристичної індустрії та туристичної галузі в цілому. – 2008. – №12. – С.199-204.
2. Мельник Д.К. Формування позитивного іміджу туристичного підприємства / Д.К. Мельник, Н.Б. Буреніна // Культура народів Причорномор'я. – 2012. – №201. – С.152-154.
3. Солов’янчик А. В. Сучасні підходи до визначення конкурентоспроможності туристичних підприємств / А. В. Солов’янчик // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць; за ред. М.І. Звєрякова (голов. ред.) та ін. – Одеса: Одеський національний економічний університет. – 2015. – Вип. 1(56). – С.161-169.