ІНВЕСТУВАННЯ В ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РІВЕНЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Анотація

На сьогоднішній день неможливо ігнорувати значення людського капіталу в конкурентоспроможності організацій, оскільки він посідає одне з ключових місць в процесі виробництва. Очевидно, що ефективність роботи підприємств залежить не тільки від стратегічних рішень керівництва, а й від того, як швидко та якісно ці рішення втілюватимуться в життя. Людські ресурси в більшій мірі обумовлюють подальший розвиток організації, її імідж та конкурентні позиції. Саме тому питання інвестицій в розвиток людського капіталу стає одним з ключових в реаліях сьогодення.

Інвестор-роботодавець як безпосередній учасник створення людського капіталу (поряд з працівником, домогосподарством, державою) визначає обсяг, період і достатність інвестицій, враховуючи, що людський капітал є пріоритетним об'єктом інвестування, а сам процес інвестування в людський капітал - багатоетапним. Працівник, в свою чергу, не є пасивним учасником інвестиційного процесу, оскільки саме він освоює інвестиції. Під освоєнням інвестицій стосовно людського капіталу розуміється їх цілеспрямоване використання носієм на підтримку, оновлення, капіталізацію персональних якостей.

Під людським капіталом розуміється сформований шляхом інвестування накопичений капіталізований запас персональних якостей, реалізація яких призводить до отримання як економічного, так і позаекономічного доходу в виробничій та невиробничій сферах життєдіяльності людини. Процес оновлення людського капіталу включає в себе оновлення знань і навичок працівника, знецінених внаслідок їх морального зносу (у випадку їх неефективного використання, старіння знань, зміни виду діяльності, місця роботи і т.д.)[1, С. 283].

Механізмом формування людського капіталу є інвестування в людину, тобто цільові вкладення в індивіда у вигляді грошової або іншої форми, що сприяють, з одного боку, приносити людині доходи, а з іншого, - приводити до зростання продуктивності праці. Витрати, що сприяють підвищенню продуктивності праці, можна розглядати як інвестиції; поточні витрати здійснюють з таким розрахунком, що вони будуть багаторазово компенсовані більш високими прибутками в майбутньому.

Отже, інвестиції в людський капітал одні з найважливіших інвестицій Розрізняються вони в такий спосіб [2, С. 107]:

‒      інвестиції в освіту (навчання в школі, ВНЗ, підвищення кваліфікації на виробництві);

‒      витрати на охорону здоров'я, що забезпечують фізичне і розумове здоров'я індивіда (профілактика захворювань, медичне обслуговування);

‒      поліпшення житлових умов, що сприяє відновленню сил працівника і посиленню його розумової діяльності);

‒      відповідне харчування.

Перераховані види інвестицій створюють умови для якісної трудової діяльності, що сприяє ефективному використанню людського капіталу.

Ефективність інвестиційних вкладень в людський капітал може бути забезпечена тільки в тому випадку, коли розроблена стратегія розвитку підприємства, яка передбачає кількісну і якісну потребу в людському потенціалі, а також вимагає виявити його резерв. Як правило, це показує необхідність інвестицій, спрямованих на визначення сфери діяльності, в якій накопичений людський потенціал буде використаний з максимальним ефектом, на створення умов для втілення людського потенціалу в діяльності. При цьому необхідно враховувати можливість і бажання працівника до зміни місця зайнятості, кооперування з іншими працівниками. В іншому випадку наявний людський капітал може бути не втілений в діяльності. Наступний крок - виявлення необхідності в навчанні, підвищенні кваліфікації, підтримці здоров'я.

Таким чином,необхідність інвестицій в людський капітал виникає при виявленні протиріччя між наявним і затребуваним у виробництві людським потенціалом. При цьому інвестиційний процес є не тільки фактором формування і розвитку, а й фактором реалізації людського потенціалу, оскільки доходи від інвестицій в людський капітал дістаються не тільки носію людського капіталу, а й організації, в якій він реалізується.

Література:

1. Управління персоналом: підручник / [В.М. Данюк. А.М. Колот, Г.С. Суков та ін.]; за заг. та наук. ред. к.е.н., проф. В.М. Данюка. – К.: КНЕУ; Краматорськ: НКМЗ, 2013. – 666с.

2. Гавкалова Н. Л. Управління ефективністю менеджменту персоналу: монографія / Н. Л. Гавкалова, Т. А. Власенко. – Харків: Вид-во ХНЕУ, 2011. – 295 с.